(в миру Андрій Анатолійович Писик; 22.05.1979р., смт. Підволочиськ Тернопільської області) - український релігійний діяч, архієрей Православної церкви України (до 15 грудня 2018 року - Української Православної Церкви Київського Патріархату). Архієпископ Тернопільський і Кременецький.
Народився 22 травня 1979 у смт Підволочиськ. Батько – інженер, мати – працівник культури, довголітній директор Підволочиської центральної бібліотеки. Ріс допитливою дитиною. Цікавився різними науками, проте найбільше захоплювався математикою, фізикою, астрономією. У восьмому класі прочитав Біблію, що стало переломним моментом у його житті і навернуло Андрія на священичий шлях.
Підволочиську середню школу у 1996 році закінчив із «золотою» медаллю і вступив до Київської духовної семінарії. Оскільки вступні іспити склав успішно, то зарахований одразу на другий курс. Під час навчання ніс послух у бібліотеці при духовній семінарії. Київську духовну семінарію закінчив в 1999 р. і продовжив навчання в Київській духовній академії. Там зрозумів що життя має пов’язати з чернецтвом.
26 жовтня 2000 р. намісником Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря єпископом Переяслав-Хмельницьким Димитрієм пострижений у чернецтво з нареченням імені Нестор (на честь преподобного Нестора Літописця). Того ж року рукоположений на ієродиякона, а вже через півроку, 28 травня 2001 р., Святійший Патріархом Філаретом рукоположений на ієромонаха.
(1876р., с.Оріховець Підволочиського р-ну – 23.09.1961р., м.Мостиська Львівської обл.) – церковний і суспільний діяч, видавець. Співзасновник Українського національно-демократичного об`єднання. Богослов`я студіював у містах Львів, Відень та Інсбрук (обидва – Австрія). Душ пастир у Скалатському повіті, духівник у Львівській духовній семінарії. Під час 1-ї світової війни – душ пастир українських емігрантів у м. Бремен (Німеччина). Президент Західної області Української Народної Республіки найменував Куницького крилошанином Львівської митрополичої капітули. Парох архікатедральної парафії Св. Юра, викладач у Богословській академії у Львові. Видавав газети «Нова рада» (1919-20рр.), «Наш прапор» (1923-24рр.). 1928-30рр. – посол до польського сейму. 1937-39рр. – голова Комітету допомоги політв’язням. Від 1939р. – у Відні. 1944-56рр. – на засланні в Сибіру. Повернувшись, проживав у Мостиськах. Автор книг «В суздальській тюрмі» і «Вітер з-над моря».
(08.01.1912р, с.Клебанівка, Підволочиського р-ну) – релігійний діяч, священик УГКЦ. Почесний член Лицарів Колумба та інших організацій у Канаді. Закінчив гімназію в м.Тернопіль, Богословську академію в м. Львів. 1929р. заарештований у Тернополі за приналежність до Пласту. Від 1937р. – в Канаді. Душпастир УГКЦ у Канорі, Ріджайні, Саскатуні, Прінц Альберті; будував та відновлював церкви. 1970р. переїхав до США (Фенікс, шт. Анізона), де душпастирював 13років. 1987р. повернувся до Канади, священик у КЕмлупс ( пров.Британ.Колумбія). Духовний опікун Братства українців-католиків Канади Саскатун. Єпархії (1952-56рр.).Дослідник історії українських поселень у Канаді й США, жертводавець на українські потреби.
(1815р., м. Філеїв, нині с. Липівка Рогатинського р-ну Івано-Франківської обл. – 10. 11. 1888р., с. Шельпаки, Підволочиського р-ну) – священник, публіцист, історик, громадсько- освітній і політичний діяч, Брат А. Качали. Навчався у гімназії в м. Бережани, закінчив богословський факультет Львівського університету (1842р.). Душпастирював у с.Скорики Підволочиського району, згодом – у Шельпаках, Член-засновник «Посвіти» (1868р.), товариства ім.. Т.Шевченка (1873р.), Галицько-Руської матиці, «Руської бесіди», політичного товариства «Народна рада « (1885р.). Посол (депутат) австрійського парламенту (1873-79рр.) і Галицького сейму (від 1861р.). Зусиллями Качали засновника читальні «Просвіти» у Збаражі та селах повіту. Офірував і заповів значні кошти на розвиток української інституції, зокрема бурси в Тернополі. Автор праць : «Що нас губить, а що нам помочи може» (1870,1873,1874рр.), «Політика русинів»,»Безпосередні вибори до ради Державної і русини» (обидві-1873р.), «Політика поляків з точки зору Русі» (1879р.; польскою мовою), «Похід Собеського під Відень року 1683» (1881р.), «Коротка історія Русі» 1886р.; серія «Руська історична бібліотека», низки статей у періодиці.1995р. в Шельпаках встановлено меморіальну таблицю на честь Качала; його іменем названа вулиця в Тернополі.