Лікарі (13)
(23.05.1950р., с.Чернилівка, нині Підволочиського р-ну) – лікар-терапевт, педагог. Доктор медичних наук (1994р.), професор (1995р.). Закінчив Підгаєцьке медичне училище (1969р.), Львівський медичний інститут (1976р., нині національний медичний університет), де залишився працювати: асистент (1980р.), доцент (1992р.), професор, завідувач кафедрою пропедевтики внутрішніх хвороб і сестринської справи (1998р.). Автор понад 170 наукових праць, у тому числі 2 підручників, 4 навчальних посібників, відеофільмів й аудіодисків з навчальним матеріалом; має 2 винаходи.
(28.03.1897р., с.Воробіївка, нині Підволочиського р-ну – 08.01.1981р., м. Ліма, штат Огайо, США) – лікар, громадський діяч. Член Українського лікарського товариства Пн.Америки, американських лікарняних товариств. Студіював медицину у Краківському університеті (1922–1928рр., Польща). Під час 1-ї світової війни – в австрійському війську, згодом – доброволець УГА. 1928–1933рр. спеціалізувався у лікарнях у м. Варшава, від 1933р. – повітовий лікар у Янові Любельському (обидва - Польща). 1940–1942рр. – повітовий лікар, згодом директор лікарні у м. Сколе Львівської обл. Наприкінці 2-ї світової війни виїхав до Німеччини; лікар у Тюрингії, у лікарні для хворих туберкульозом поблизу Ендорфа (Баварія). 1950р. емігрував до США. Працював у лікарнях у містах Нью-Йорк і Ютика. Від 1955р. – лікар-психіатр у м.Ліма. Діяльний у громадських організаціях. Автор науково-практичних праць, спогадів.
(з дому – Хомишок; 23.11.1950р., с.Магдалівка Підволочиського р-ну) – лікар-фітотерапевт нетрадиційної медицини, гомеопат. Член Світової асоціації лікарів-католиків (2005р.). «Лідер України - 2006» (за версією Асамблеї ділових кіл України). Представлена у фото-альманасі «Жінки України. Відомі імена» (2006р.). Золота медаль якості Асамблеї ділових кіл України (2007р.). Закінчила факультет фітотерапії та гомеопатії Київського інституту нетрадиційної медицини (1995р.), медичний інститут Української асоціації народної медицини (1997р.). Від 1998р. щорічно проходить атестації на базі Київської клінічної лікарні. До 1990р. – молодший фармацевт у відділі трав центральної аптечної системи у м. Тернопіль. Від 1992р. – заступник голови обласної асоціації народної медицини, 1994р – очолює приватне підприємство народної та нетрадиційної медицини «Барвінок», де одночасно – головний консультант із фітотерапії та гомеопатії. 16 років діяльна у Всеукраїнській організації народних цілителів «Зелена аптека» Н.Земної (Зубицької). Делегат 22-го Всесвітнього конгресу Асоціації лікарів-католиків у м. Барселона (2006р., Іспанія). Авторка науково-практичних праць.
(13.01.1951р., смт Підволочиськ) – лікар, громадська діячка. Заслужений лікар України (2004р). Депутат Тернопільської обласної ради (2002-2006рр.). Закінчила Тернопільський медичний інститут (1974р., нині ТДМУ). Від 1975р. – акушер-гінеколог Підволочиської ЦРЛ.
(Piasecki Wenanti; 1832р., с.Магдалівка, нині Підволочиського р-ну – після 1901р., місце смерті невідоме) – польський лікар. Студіював медицину в університетах міст Львів, Краків (Польща) і Прага (Чехія). Від 1867р. – голова товариства «Сокіл» у Львові. Від 1870р. – керівник водолікувального закладу в с. Кисіль біля Львова. 1879р. – організатор і 1-й голова Гідропатичного товариства у Львові. 1880р. заснував власне природолікувальний заклад у м. Закопане (Польща). Автор наукових праць.
(07.11.1912р., с.Гнилички, нині Підволочиського р-ну – 30.06.1973р., США) – лікар, літератор, громадсько-політичний діяч. Доктор медицини (1949р.). Член УВО, очолив терен. провід., член Центрального проводу ОУН. Навчався в Ягеллонському університеті (м. Краків, Польща), закінчив медичні студії в Сорбонському університеті (1949р., м. Париж, Франція). У березні 1939р. в м. Львів заарештований під час роботи 7-го конгресу Союзу українських студентських організацій під Польщею; ув’язнений. Після звільнення у вересні 1939р. продовжив у Кракові медичні студії та підпільну роботу. 1941–1945рр. – у німецькому ув’язненні. 1946р. за дорученням С.Бандери відповідав за організаційну мережу ОУН у Франції. 1950р. переїхав до США (м. Ньо-Йорк, Говадні, від 1956р. – Боффало). Працював лікарем асистентом, професором психіатрії, викладав в університеті; від 1956р. – головний психіатр у клініці в Боффало; 1962р. – асистент, директор, 1970р. – директор психоневрологічної лікарні в м. Ньо-Йорк. Співорганізатор у цьому місті організації «Американські приятелі Антибільшовицького блоку народів» (1956р.), відділу Українського літературного товариства Пн. Америки (1958р.); діяльний в інституті українських організаціях. Заступник президента Українського конгресійного комітету Америки, засновник і довголітній голова дирекції кредитної спілки «Дніпро». Автор статей в американських часописах, поезії опубліковані в україномовних виданнях США. Про Процика вийшла книга Г.Кичук «Відлітають журавлі» (Збараж, 1998р).
(04.02.1922, с.Нове Село, нині Підволочиського р-ну – 26.07.2014, м. Збараж) – лікар, громадський діяч. Почесний член Українського лікарського товариства.
Закінчивши гімназію в Збаражі і склавши матуру в Тернопільській українській державній гімназії у 1942 році, юний Тадей вступив до Львівського медичного інституту на тодішні так звані “медичні державні фахові курси”. У цьому ж році став членом ОУН, отримав псевдо “Маркіян”. Виконував ряд доручень, був охоронцем доктора медицини, лікаря Романа Осінчука (той, до речі, був земляком Тадея – родом із села Голошинці на Підволочищині).
(псевд. – Роман Лукич; 05.07., за іншими даними 07.07.1902р., с.Голошинці Підволочиського р-ну – 11.02.1991р., м.Нью-Йорк, США) – лікар, журналіст, громадський, релігійний діяч. Брат М.Осінчука.Член Українського лікарського товариства (1931р.). Дійсний член Наукового товариства ім..Т.Шевченка (1942р.) та Української вільної академії наук. Почесний член Українського лікарського товариства Північної Америки (1977р.) і Світової федерації Українського лікарського товариства. Член Спілки українських журналістів Америки. Почесний громадянин м.Вінніпеґ (1978р., Канада). Закінчив гімназію м.Тернопіль (1921р.). Студіював медицину в м.Львів: Українському таємничому університеті (1921-23рр.), після служби в армії закінчив державний університет (1931р., магістр). Голова «Медичної громади», учасник хору бандуристів. За політичну діяльність тричі ув’язнений у польських тюрмах. Працював у шпиталі «Каси хворих» у Львові та клініці внутрішніх хвороб у м.Відень (1936-37рр., Австрія); 1-й фахівець з електрокардіографії у Галичині. Від 1934р. – лікар у шпиталях Львова. Влітку 1932-37рр. – головний лікар купального санаторію в с. Черче (Рогатинського р-ну Івано-Франківської обл.), організував тут гідробальнеотерапертичне лікування. Співзасновник (1936р.) та секретар (1936-39рр.) Українського гігієнічного товариства у Львові. Засновник і редактор журналу «Народне здоров`я» (1937-39рр.), 1937-41рр. – у Львівському облздороввіділі, співорганізатор Львівського медичного інституту (нині національний медичний університет), де 1940р. працював старшим асистентом та інструктором, згодом як доцент викладав курс хвороб. 1941р. – міністр здоров`я в уряді Я.Стецька, член Укради, директор держаного медичного інституту (від 1942р. – Медичні фахові курси). Від 1942р. – викладає в цьому навчальному закладі та керівник електрокардіографічного кабінету в клініці, її директор від жовтня 1943р. Організатор і керівник відділу народного здоров`я при Українському крайовому комітеті у Львові; засновник та голова Українського медично-санітарного об`єднання праці. 1944р. емігрував до Німеччини, член управи Українського медичного об`єднання в м.Мюнхен. Від 1947р. – в США, працював лікарем, спів організатор товариства «Самопоміч». Багатолітній член ради директорів Українського конгресового комітету Америки. Засновник і секретар 1-ї Управи Наукового товариства ім. Т.Шевченка у Нью-Йорку (1947р.), згодом – голова його хіміко-біологічної медичної секції. Спіініціатор створення, 1-й голова Українського лікарського товариства Північної Америки (1950-55рр.) та редактор журналу «Лікарський вісник» (1954-55рр., 1957-61рр.). Співзасновник і 1-й президент Світової федерації Українського лікарського товариства у діаспорі. 1954-56рр. – асистент професора, 1956-61рр. – професор суспільної медицини Технічного інституту в Нью-Йорку. Надзвичайний професор пасторальної медицини при Українському католицькому університеті в м.Рим (Італія); доктор медицини, почесний доктор Українського вільного університету в м.Мюнхен (Німеччина). Автор понад 50 наукових праць із медицини, близько 20 – з історії медицини та соціальної гігієни, низки науково-популярних статей, прозових, віршованих та музичних творів. Головний редактор пропам’ятної книги «25-річчя Українського лікарського товариства Північної Америки» (1975р.). 2002р. в родинному селі Осінчук на його честь відкрито меморіальну дошку.
(22.04.1958р., с.Гнилиці Підволочиського р-ну) – вчений у галузі медицини. Кандидат медичних наук (1999р.). Закінчив медичний інститут (1981р., нині ТДМУ). Член клубу «Ротарі-Інтернейшен» (1997р.). 1982-87рр. – лікар-тератпевт амбулаторії у с.Війтівці Волочиського р-ну Хмельницької обл..; від 1987р. – головний лікар санаторію «Барвінок» (с.Мшанець Зборівського р-ну), нині ТОВ «Санаторій «Барвінок» - офтальмологічний санаторій». Автор більше 20 наукових праць. Полковник українського козацтва Зборівської Січі (від 2002р.).
(08.01.1950р., с.Торське Заліщинського р-ну) – вчений у галузі медицини, самодіяльний композитор. Доктор медичних наук, професор Заслужений лікар України (1990р.) та М.Стражеска (2001р.).Член правління Асоціації кардіологів і ревматологів України, консультант ВР України. Закінчив середню та музичну школи в м.Заліщики; 1965–67рр. навчався в заочній фізично-математичній школі при університеті в м. Москва. Закінчив Чернівецький медичний інститут.(1973р., Буковинську медичну академію); учасник (скрипаль) народного ансамблю, в якому брали участь В.Зінкевич, В.Івасюк, С.Ротару, Н.Яремчук. До 1977р. – лікар, завідуючий відділу, головний лікар сільської лікарні на Чернігівщині, Згодом- головний лікар районної лікарні в смт Великі Бірки Тернопільського р-ну (від 1977р.), Підволочиського р-ну (від 1980р.), санаторію «Медобори» й одночасно - асистент кафедри факультетної терапії Тернопільського медичного інституту (1989-94рр.,) Від 1994р. – в м. Київ: заступник начальника Головного управління медичної допомоги Міністерства охорони здоров`я України; головний лікар, заступник директора з клінічної роботи, завідувач наукового відділу Інституту кардіології ім.. М.Стражеска АМНУ (від 1997р.), професор кафедри управління охорони здоров`я Київської медичної академії післядипломної освіти. Напрямки наукових досліджень: медично-соціальні проблеми поширення захворювань, втрати працездатності, середня тривалість високоякісного життя, смертність при серцево-судинній патології, ціноутворення та економіка охорони здоров`я. Автор і співавтор бл. 100 наукових праць, із них 15 монографій і посібників. Автор понад 20 пісень, які виконують, зокрема, Петро та Павло Приймаки.