Політичні і громадські діячі

Політичні і громадські діячі (2)

(справжн. прізв. Шайб; 11.11.1910, смт.Підволочиськ – 22.01.1996, Єрусалим, Ізраїль) – визначний діяч Ізраїлю, борець за свободу (один з керівників «Лохам Херут Ісраель» (Лехи), єврейської підпільної організації, що діяла проти британського мандату в Палестині з 1940 р. і до заснування держави Ізраїль в 1948 р.), публіцист, історик, філософ.

В 1918р. сім`я  переїхала у Львів. Навчався у єврейській гімназїї, а в 1928р. вступив до семінарії рабинів у Відні. Паралельно з навчанням там він навчався у Віденському університеті де у 1934р. отримав ступінь доктора філософії. Після закінчення навчання викладав Танах в Учительській семінарії у Вільнюсі, паралельно з цим був одним з керівників Бейтара в Польщі.

У 1935 році Ісраель Шайб повернувся до Львова, працював учителем в містечку Волковийськ і керував там відділенням Бейтара, молодіжного руху сіоністів-ревізіоністів. Він почав публікувати статті в ревізіоністської пресі і набув популярності в єврейському середовищі Польщі. У 1937р. почав викладати в Учительській семінарії у Вільнюсі

У серпні 1939 року, після того як він був звільнений з семінару з-за своїх ревізіоністських поглядів, Шайб переїхав до Варшави, де став співпрацювати з ревізіоністською пресою і очолив відділення Бейтара з культури. З початком Другої світової війни разом з дружиною прибув у Вільно, а звідти за підробленими документами через Москву, Одесу і Туреччину вони змогли дістатися до Ерец-Ізраїль.

Працював учителем у середній школі в Тель-Авіві. Вступив в «Іргун цваї леуммі» (Ецел), але незабаром був виключений з організації за різкі антибританські погляди.

У квітні 1941р., він зустрівся з Авраамом Штерном (Яіром), який стояв на чолі підпільної організації Національна організація Ізраїлю, що згодом отримала назву "Борці за свободу Ізраїлю" (на івриті "Лохам Херут Ісраель" - скор. Лехі). Ця організація була єдиною силою, яка боролася проти британської окупації Ерец Ізраїлю. У 1941-1942рр. Ельдад допомагав Штерну редагувати газету «Бамахтерет» («У підпіллі»), яка закликала до боротьби з англійцями, і працював над коментарями до написання Яіром «Принципів Відродження». Після загибелі Штерна в лютому 1942 р., став членом «Лехи», був головним ідеологом організації, автором її листівок. Влітку-восени 1943 р. Ельдад разом з Іцхаком Шамір і Натаном Ялін-Мором утворили нове керівництво організації. Ельдад займався ідеологією і пропагандою, був редактором підпільних видань Лехи: щомісячного журналу «Ха-Хазіт-Ітон лохам Херут Ізраїль» («Фронт - Газета борців за свободу Ізраїлю») (1943-1948рр.), що користувався великою популярністю серед жителів ішува, тижневика «Ха-Ма'ас» (1944-1950рр.) і радіостанції Лехи «Голос єврейського підпілля».

У квітні 1944р. його заарештували, під час арешту отримав сильну травму хребта і, закутого в гіпс, його помістили у в'язницю. У Ельдада виявили 24 перелому і тріщин. Незважаючи на це, вже через тиждень він диктує статті для «Хазіт». Коли ж починаються судові процеси над членами «Лехи», він пише їм блискучі промови. У вересні Шайб був переведений до табору в Латрун. Там він змінив своє минуле підпільне прізвисько «Самбатьон», яке стало відомо англійцям, на «Ельдад», на честь єврейського мандрівника 9-го століття Ельдада ха-Дані, який вів пошуки десяти втрачених колін. Згодом підпільне прізвисько Ельдад стало його прізвищем.

У 1946р., в результаті операції, проведеної Лехою, Ельдада вдалося викрасти з клініки в Єрусалимі, куди він був під конвоєм привезли на перевірку. Після цього і до кінця британського мандата він залишався на нелегальному становищі, продовжуючи керувати діяльністю Лехи.

У 1947р., Леха випустила брошуру д-ра Ельдада «Основи єврейської зовнішньої політики».

Після утворення держави Ізраїль, Ельдад створив із колишніх членів Лехи, які дотримувалися правої ідеології, рух «Хазіт ха-моледет», яку згодом було оголошено поза законом, багато його членів були заарештовані, Ельдаду вдалося переховатися.

У п'ятдесяті роки Ельдада, як правило, бойкотували через його погляди.

У 50-60-ті роки Ельдад випустив книгу спогадів "Перше десятиліття" та відгуки на Тору під назвою "Роздуми про Танах". У 1963р. він почав викладати на гуманітарному факультеті Хайфського Техніона, де протягом 15 років обирався студентами як «кращий лектор». Займався дослідницькою роботою в області біблеїстики, написав книгу «Хегйонот Мікра» («Ідеї Біблії», 1958).

У 1950-1990рр. Ельдад був відомим ідеологом, публіцистом, філософом правого табору. У 1949-1964 роках він був редактором і видавцем щомісячного журналу «Сулам» , в якому піддавав різкій критиці політичний курс уряду під керівництвом представників соціалістичної партії «Мапай»), різні сторони і аспекти ізраїльської політики та культури.

Він був прихильником створення «справжнього Ізраїльського царства», до складу якого входила б вся біблійна територія Ерец-Ісраель, і став одним із засновників «Руху за неподільний Ізраїль».

Ельдад був редактором оригінального видання «Хроніка. Новини з минулого» у формі сучасної щоденної газети, присвяченої біблійній історії. Ельдад написав спогади про роки, проведені в підпіллі: «Ма'асер Рішон» («Перше десятиліття»; 1950р) і книгу «Єврейська революція» (англійською мовою, 1978р.). За переклад на іврит творів Ф. Ніцше (тт. 1-4, 1968-69) Ельдаду була присуджена премія імені Ш. Черніховского (1977р.).

У 1978р. Ісраель Ельдад разом зі своїм сином Ар'є Ельдада опублікував книгу «Завдання: Єрусалим».

У 1979 р.  припинив діяльність в новій партії.

У 1980-1990-і роки Ельдада стали запрошувати брати участь у семінарах, теле-і радіопрограмах, дискусіях, він продовжував писати статті в газетах і журналах, вийшли у світ збірки його статей, він був удостоєний декількох премій.

Влітку 1991р. Ельдад побував у Радянському Союзі, де читав лекції  для єврейської громадськості. Він відвідав Вільнюс, місто, яке залишив в роки війни. Під час серпневих подій 1991р. він був у Ленінграді і Москві.

(01.06.1881р.; за ін. даними – 01.06.1883р., смт.Підволочиськ; за ін. даними – с.Староміщина – 14.12.1962р., м.Нью-Йорк, США) – адвокат, громадсько-політичний діяч. Доктор права. Правничі студії закінчив у Празі. Працював адвокатом. Провідний діяч Української соціал-демократичної партії (УСДП), 1911р. очолив у ній фракцію, яка діяла на самостійницькій платформі. Під час 1-ї світової війни – представник Спілки визволення України в Софії (Болгарія). В листопаді 1918р. – заступник голови УНРади ЗУНР. Після відступу українського війська зі Львова залишився у місті. До 1922р. – редактор органу УСДП г. «Вперед» (Львів). 1929-33рр. – голова УСДП. Виступав захисником на багатьох політичних судових процесах над членами ОУН і УВО, зокрема на Варшавському процесі 1935-36рр., де були засуджені С.Бандера, М.Лебідь та ще 10 учасників українського визвольного руху. 1944р. виїхав до Німеччини, згодом – до США. У Нью-Йорку – засновник і перший голова Товариства українських правників. Автор низки публікацій з політики, державотворення, права в періодиці.

Випадкова стаття

  • Бомба Андрій Ярославович
    (05.04.1955р., с.Голошинці Підволочиського р-ну) – професор математики. Закінчив механіко-математичний факультет Львівського державного університету ім. І.Франка за спеціальністю «математика».…
    23/06/2011 - 10:черв.
  • Палій Микола-Мирослав
    (псевдонім – Микола Гурко; 07.12.1911р., с.Богданівка, нині Підволочиського р-ну) – вчений, письменник, перекладач. Доктор медицини (1940р.), доктор філософії…
    12/05/2011 - 07:трав.

Контакти

  • homeПідволочиська ЦБС
  • phone(03543) 2-10-38, 2-25-41
  • mailbiblioteka_pidvol@ukr.net
  • map вул. Шевченка, 7, м. Підволочиськ
  •           Тернопільська область, Україна 47800

Пошук