Релігійні діячі

Релігійні діячі (11)

(в миру Борис Ігорович Яворський; 8.08.1976 року, с. Оріховець Підволочиського р-ну) - єпископ Конотопський, вікарій Сумський. Після закінчення Оріховецької загальноосвітньої школи I-II ступеня, вступив в Тернопільське музичне училище ім. С.А. Крушельницької на клас хорового диригування, яке не закінчив з причини вступу в семінарію. Одночасно навчався в Підволочиській загальноосвітній школі I-III ступеня № 1. В 1995 році вступив в Київську Духовну Семінарію Української Православної Церкви Київського Патріархату. 15 березня 1998 року ректором Київської духовної академії і семінарії, преосвященнійшим Даниїлом, єпископом Вишгородським, в Академічному храмі святого апостола і євангелиста Іоана Богослова м. Київ був рукоположений в сан диякона. Цього ж року переведений в Тернопільсько-Кременецьку єпархію для служіння. З серпня 1998 р. по 27 червня 2000 року служив дияконом в Теронопільсько-Кременецькій єпархії. 27 червня 2000 року був переведений в Тернопільсько-Бучацьку єпархію і 12 липня 2000 року високопреосвященнійшим Василієм, митрополитом Тернопільським і Бучацьким, рукоположений в сан пресвітера в храмі святих апостолів Петра і Павла с. Пушкарі Бучацького району, Тернопільської області. Богослужбову практику проходив в Свято-Троїцькому соборі м. Підволочиськ. В листопаді 2001 року преосвященнійшим Михаїлом, єпископом Сумським і Охтирським, прийнятий в клір Сумської єпархії. 24 лютого 2002 року єпископом Сумським і Охтирським Михаїлом пострижений в рясофор з ім’ям Афанасій в храмі Різдва Пресвятої Богородиці м. Суми. 6 червня 2002 року призначений настоятелем храму Різдва Пресвятої Богородиці м. Суми. 24 березня 2003 року керуючим єпархії преосвященнійшим Флавіаном призначений настоятелем релігійної громади Покрови Пресвятої Богородиці м. Суми та благочинним Сумського району. 19 грудня 2007 року преосвященнійшим Мефодієм в Свято-Воскресенському кафедральному соборі пострижений в малу схиму з ім’ям Афанасій на честь свт. Афанасія Великого, архиєп. Олександрійського та 1 січня 2008 року призначений прес-секретарем Сумської єпархії. До свята Пасхи Христової 2009 року з благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета возведений в сан ігумена. В 2010 році вступив на 5-й курс Івано-Франківського богословського інституту і у 2011 р. захистив магістерську роботу на тему «Розвиток церковного хорового співу в Україні XI-XVII ст. і його роль в богослужіннях». 27 липня 2011 р. Священним Синодом УПЦ Київського Патріархату був обраний єпископом Конотопським, вікарієм Сумської єпархії. 21 серпня 2011 року, в 10-ту неділю після П’ятдесятниці, у Свято-Володимирському патріаршому кафедральному соборі міста Києва відбулася архієрейська хіротонія.

(20.09.1917р., с.Токи Підволочиського р-ну – 07.11.1990р., м.Рим, Італія; похований у кафедральному соборі м.Пшемисль (Польща)) – кардинал  римо-католицької церкви, префект Конгрегації Східних Церков.

Навчався у Тернопільській гімназії яку закінчив у 1935р. Після закінчення гімназії  вступив до Львівської духовної семінарії. Перериває навчання у семінарії і вступає до школи підхорунжих у Тернополі. Згодом навчається в університеті Яна Казимира.  Як активний учасник захисту Польщі проти розподілу Німеччиною та СРСР 1939 р. заарештований, засуджений на 5 років і висланий в Архангельськ. Там він пробув аж до 1943 р. Тут, на території СРСР вступив до Польської армії Владислава Андерса і 20 січня отримав документи на звільнення. 8 лютого 1943р. Владислав Рубін у групі римо-католицького духовенства прибуває до Бейруту. Тут закінчує навчання у семінарії. 30 червня 1943 р. В.Рубіна висвятили на капелана. Він приступив до виконання обов’язків душпастиря польських емігрантів, особливо молоді та студентів у Лівані. В 1949 р. їде  на навчання до Риму, де захистив докторат із права в Григоріанському університеті. В 1959р. його призначено  ректором Папського польського колегіуму в Римі, а в 1964 році Папа Павло VI найменував Владислава Рубіна єпископом-помічником Гнєзненської єпархії. Тоді ж, єпископ отримав функції Делегата примаса Польщі у справах душпастирства над польською еміграцією у цілому світі. Таку працю єпископ виконував протягом 26 років — до 1980-го. Він встиг відвідати вірних на усіх заселених континентах. Зрештою, у 1980-84 роках, уже піднесений Папою Іваном Павлом ІІ до гідності кардинала, Владислав Рубін стає префектом Конгрегації Східних Церков — основної установи Римської курії, що координує життя Східних католицьких Церков у всьому світі.

Автор наукових і публіцистичних праць, перекладів різними мовами.

Помер 7 листопада 1990р. у Римі після тривалої прогресуючої недуги якою захворів ще у 80-х роках. Похований у м.Пшемисль (Польща). Місце його поховання у 1991 р. освятив Папа Римський.

(в миру Гуменюк Павло Зіновійович) - Єпископ Вишгородський, народився 23 травня 1980 року в селі Новосілка Підволочиського району Тернопільської області. У 1987 році пішов у Новосілківську загальноосвітню школу. У 1995 році пішов у Староскалатську середню школу. По закінченні шкільної освіти в 1997 році вступив до Київської Духовної Семінарії, яку закінчив у 2001 році. 1 жовтня 2000 року з благословення Святішого Патріарха Філарета прийняв чернечий постриг у Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі міста Києва. 8 жовтня 2000 року в Свято-Володимирському Патріаршому кафедральному соборі міста Києва Святішим Патріархом Філаретом рукоположений у сан ієродиякона, а 29 жовтня 2000 року в сан ієромонаха. У 2001 році вступив до Київської Духовної Академії, яку закінчив у 2005 році. 5 лютого 2006 року за Божественною літургією у Свято-Володимирському соборі міста Києва Святішим Патріархом Філаретом возведений в сан ІГУМЕНА, а 19 квітня 2006 року до дня Святої Пасхи возведений в сан АРХІМАНДРИТА. Указом Святішого Патріарха Філарета від 13 жовтня 2000 року призначений ризничним Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря, а 1 січня 2006 року призначений на посаду скарбника монастиря. Указом Святійшого Патріарха Філарета від 10 листопада 2009 року призначений намісником Києво-Михайлівського Золотоверхого монастиря.На засіданні Священного Синоду УПЦ Київського Патріархату 27 липня 2010 року (журнал № 19) ухвалено рішення призначити архімандрита Агапіта (Гуменюка), намісника Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря, єпископом Вишгородським, вікарієм Київської єпархії. 8 серпня 2010 року у Володимирському патріаршому кафедральному соборі над архімандритом Агапітом (Гуменюком) була звершена архієрейська хіротонія, яку очолив Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у співслужінні єпископату УПЦ Київського Патріархату.Преосвященний Агапіт, єпископ Вишгородський, обіймає посади Керуючого справами Київської патріархії та намісника Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря.

(в миру Андрій Анатолійович Писик; 22.05.1979р., смт. Підволочиськ Тернопільської області) - єпископ Тернопільський і Бучацький. Народився і виріс в родині службовців. В 1996р. поступив на навчання в Київську Духовну Семінарію, після закінчення якої в 1999р. продовжив навчання в Київській Духовній Академії. Завершив навчання в КДА в 2003р. з присвоєнням вченого ступеня кандидата богослів’я за роботу «Досвід православної антропології в творіннях св. Отців та монашеській традиції». Того ж року призначений викладачем КДАіС. 26 жовтня 2000р. намісником Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря єпископом Переяслав-Хмельницьким Димитрієм пострижений у чернецтво з нареченням імені Нестор – на честь преподобного Нестора Літописця. Того ж року рукоположений на ієродиякона, а 28 травня 2001р. Святійший Патріархом Філаретом рукоположений на ієромонаха. З 10 листопада 2003р. – секретар Патріарха, з 22 лютого 2005р. – намісник Свято-Феодосіївського монастиря м. Києва. Рішенням Священного Синоду від 28 лютого 2006р. обраний на єпископа Тернопільського і Бучацького. Очолена Святішим Патріархом Філаретом архієрейська хіротонія відбулася 5 березня 2006р. у Володимирському кафедральному соборі Києва.

 

(1876р., с.Оріховець Підволочиського р-ну – 23.09.1961р., м.Мостиська Львівської обл.) – церковний і суспільний діяч, видавець. Співзасновник Українського національно-демократичного об`єднання. Богослов`я студіював у містах Львів, Відень та Інсбрук (обидва – Австрія). Душ пастир у Скалатському повіті, духівник у Львівській духовній семінарії. Під час 1-ї світової війни – душ пастир українських емігрантів у м. Бремен (Німеччина). Президент Західної області Української Народної Республіки найменував Куницького крилошанином Львівської митрополичої капітули. Парох архікатедральної  парафії Св. Юра, викладач у Богословській академії у Львові. Видавав газети «Нова рада» (1919-20рр.), «Наш прапор» (1923-24рр.). 1928-30рр. – посол до польського сейму. 1937-39рр. – голова Комітету допомоги політв’язням. Від 1939р. – у Відні. 1944-56рр. – на засланні в Сибіру. Повернувшись, проживав у Мостиськах. Автор книг «В суздальській тюрмі» і «Вітер з-над моря».

(08.01.1912р, с.Клебанівка, Підволочиського р-ну) – релігійний діяч, священик УГКЦ. Почесний член Лицарів Колумба та  інших організацій у Канаді. Закінчив гімназію в  м.Тернопіль, Богословську академію в м. Львів. 1929р. заарештований у Тернополі за приналежність до Пласту. Від 1937р. – в Канаді. Душпастир УГКЦ у Канорі, Ріджайні, Саскатуні, Прінц Альберті; будував та відновлював церкви. 1970р. переїхав до США (Фенікс, шт. Анізона), де  душпастирював 13років. 1987р. повернувся до Канади, священик у КЕмлупс ( пров.Британ.Колумбія). Духовний опікун Братства українців-католиків Канади Саскатун. Єпархії (1952-56рр.).Дослідник історії українських поселень у Канаді й США, жертводавець на українські потреби.

(1815р., м. Філеїв, нині с. Липівка Рогатинського р-ну Івано-Франківської обл. – 10. 11. 1888р., с. Шельпаки, Підволочиського р-ну) – священник, публіцист, історик, громадсько- освітній і  політичний діяч, Брат А. Качали. Навчався у гімназії в м. Бережани, закінчив богословський факультет Львівського університету (1842р.). Душпастирював у  с.Скорики  Підволочиського району, згодом – у Шельпаках, Член-засновник «Посвіти» (1868р.), товариства ім.. Т.Шевченка (1873р.), Галицько-Руської матиці, «Руської бесіди», політичного товариства «Народна рада « (1885р.). Посол (депутат) австрійського парламенту (1873-79рр.) і Галицького сейму (від 1861р.). Зусиллями  Качали засновника читальні «Просвіти» у  Збаражі та селах повіту. Офірував  і заповів значні кошти на розвиток української інституції, зокрема бурси в Тернополі. Автор праць : «Що нас губить, а що нам помочи може» (1870,1873,1874рр.), «Політика русинів»,»Безпосередні  вибори до ради Державної  і русини» (обидві-1873р.), «Політика поляків з точки зору Русі» (1879р.; польскою мовою), «Похід Собеського під Відень року 1683» (1881р.), «Коротка історія Русі»  1886р.;  серія «Руська історична бібліотека», низки статей у періодиці.1995р. в Шельпаках встановлено меморіальну таблицю на честь Качала; його іменем названа вулиця в Тернополі.

(28.08.1830р., м. Філеїв, с.Липівка  Рогатинського р-ну   Івано-Франківської області – 01.08.1902р., с. Медин, Підволочиського р-ну) – священик , громадсько-освітній діяч, меценат. Брат С.Качали, Навчався в гімназії у м. Бережани (1839-48рр.), студіював теологію у м. Львів (1848-54рр.). Душпастирював у селах Білоголови і Кабарівці  Зборівського р-ну, від 1882р. – в Медині. Головний фундатор будівництва «Руської бурси» у  м. Тернопіль (1893р.), утримував за свій кошт кількох її вихованців, засновник при Тернопільській філії «Просвіти» «Стипендіальний фонд ім.. А Качали», жертводавець на НТШ та ін. українські інституції. На його кошти у Медині споруджено школу й читальню «Просвіти».

(20.01.1973р., м.Підволочиськ) – релігійний діяч, науковець. Нагрудний хрест із прикрасами (2001р.). Доктор східного канонічного права (2000р.). Закінчив вищу духовну семінарію в м.Івано-Франківськ (1995р., нині теолого-катехитичний духовний інститут), юридичний факультет Івано-Франківського інституту права, економіки та будівництва (2004р.). Від 1996р. студіював теологію у м.Рим (Італія), навчався на факультеті східного канонічного права у Папському східному інституті. Від 1997р. – викладач Івано-Франківської теологічної академії, 1998-2001рр. – її віце-ректор; від грудня 2001р. – ректор Івано-Франківської вищої духовної семінарії. 2000-01рр. читав лекції при Конгрегації Святих у Римі, викладав загальні канонічні норми на філософському факультеті Прикарпатського державного університету (м.Івано-Франківськ). Від травня 2002р. – Промотор Справедливості Івано-Франківської єпархії УГКЦ, викладач Українського католицького університету (м.Львів); від 2003р. – викладач Катехитично-дяківської академії в м.Чортків. Автор низки праць із теології.

(в миру – Вітер Олена Василівна; 11.01.1904р., с.Миклашів, Пустомирівського р-ну Львівської обл..; за ін.даними м.Київ – 15.11.1988р., м.Львів) – релігійна діячка, мати-ігуменя. Закінчила Львівську жіночу гімназію, півтора року навчалась у медичному інституті. Прийняла постриг у монастирі сестер Василіянок (1921р.). Наставниця для новачок, згодом – ігуменя монастиря сестер Студиток у с.Якторів Золочівського р-ну Львівської обл..; від 1939р. до середини 1940р. – ігуменя такого ж монастиря у Львові. Діяльність у «Просвіті», «Рідній школі» та ін. українських товариствах; організаторка у селах Золочівщини бібліотек, дитячих садків і сиротинців, медичних та господарських курсів, хорів, драматичних гуртків. 11 червня 1940р. органи НКВС заарештували Йосифу за співпрацю з ОУН; про перебування в тюрмі у Львові вона згадує у книзі «Я звинувачую» (вид., найімовірніше, німецькою мовою). Після початку німецько-радянської війни Йосифа врятувалася з тюрми втечею. Відновлювала життя монарших спільнот, опікувалася сиротинцями; допомагала членам ОУН і УПА, за що 12 жовтня 1945р. її заарештували органи НКДБ; у квітні 1946р. засуджена на 20 років каторги і 5 років позбавлення прав; перебувала в концтаборах Східного Сибіру та Мордовії. Звільнена 29 березня 1956р.; повертатися до Львова їй заборонили. Понад 30 років служила у підпільному монастирі в м. Скалат Підволочиського р-ну. Згодом більшість часу проводила у Львові, займалася доброчинною працею серед мирян і катехизацією дітей. За врятування єврейських дітей під час німецько-фашистської окупації уряд Ізраїля 1976р. удостоїв Йосифу титулу «Праведник світу» (її ім`я вписане у Почесну стіну Праведників у Єрусалимі). Реабілітована 1995р.. У Скалаті її іменем названа вулиця. 8 січня 2004р. в монастирі сестер Студиток у с.Великі Гаї Тернопільського р-ну відбулося вшанування 100-річчя матері-ігумені Йосифи.

Випадкова стаття

  • Стадницька Людмила Михайлівна
    (13.01.1951р., смт Підволочиськ) – лікар, громадська діячка. Заслужений лікар України (2004р). Депутат Тернопільської обласної ради (2002-2006рр.). Закінчила Тернопільський…
    25/06/2011 - 07:черв.
  • Пашук Андрій Йосипович
    (23.08.1910р., с.Скорики, Підволочиського р-ну – 06.09.1978р., м. Львів, похований у Скориках) – вчений у галузі права, педагог, громадський…
    23/06/2011 - 05:черв.

Контакти

  • homeПідволочиська ЦБС
  • phone(03543) 2-10-38, 2-25-41
  • mailbiblioteka_pidvol@ukr.net
  • map вул. Шевченка, 7, м. Підволочиськ
  •           Тернопільська область, Україна 47800

Пошук