(1815р., м. Філеїв, нині с. Липівка Рогатинського р-ну Івано-Франківської обл. – 10. 11. 1888р., с. Шельпаки, Підволочиського р-ну) – священник, публіцист, історик, громадсько- освітній і політичний діяч, Брат А. Качали. Навчався у гімназії в м. Бережани, закінчив богословський факультет Львівського університету (1842р.). Душпастирював у с.Скорики Підволочиського району, згодом – у Шельпаках, Член-засновник «Посвіти» (1868р.), товариства ім.. Т.Шевченка (1873р.), Галицько-Руської матиці, «Руської бесіди», політичного товариства «Народна рада « (1885р.). Посол (депутат) австрійського парламенту (1873-79рр.) і Галицького сейму (від 1861р.). Зусиллями Качали засновника читальні «Просвіти» у Збаражі та селах повіту. Офірував і заповів значні кошти на розвиток української інституції, зокрема бурси в Тернополі. Автор праць : «Що нас губить, а що нам помочи може» (1870,1873,1874рр.), «Політика русинів»,»Безпосередні вибори до ради Державної і русини» (обидві-1873р.), «Політика поляків з точки зору Русі» (1879р.; польскою мовою), «Похід Собеського під Відень року 1683» (1881р.), «Коротка історія Русі» 1886р.; серія «Руська історична бібліотека», низки статей у періодиці.1995р. в Шельпаках встановлено меморіальну таблицю на честь Качала; його іменем названа вулиця в Тернополі.