Пам'ятки історії, культури, архітектури (3)

Замок розташований у південно-західній частині міста Скалат, у заплаві ріки Гнилки. Він входить до 100 чудесних замків, палаців та фортець України. А з 2003 року є філією Національного заповідника «Замки Тернопілля».

Побудовано його у 1630 р. польським мечником Кшиштофом Віхровським у формі неправильного чотирикутника. На той час замок охороняв під‘їзди до міста, а зараз знаходиться в самому центрі населеного пункту. З півночі та південного сходу замок оточував рів глибиною до 2 метрів, заповнений річковою водою. З двох інших боків доступ до фортеці перекривали болота.
Найдовшою була північна сторона форпосту (92 м), південна і західна мали по 72 метри, найкоротша східна стіна була 63 метри завдовжки. На рогах стояли (і поки ще стоять) п'ятикутні в плані вежі. Можна припускати, що й ставок коло замку відігравав певну роль у обороні замку: принаймні, свідчення про нього є в костельних книгах ще від 1728 року.

Пам`ятка архітектури місцевого значення. Відомий ще як Ожигівський замок.

Замок знаходиться у селі Токи Підволочиського району. З історії свідчить, що с. Токи було присілком до містечка Ожигівці, що тепер належить до Хмельницької області.

Перша згадка про поселення на берегах Збруча, через який проходив Чорний шлях, датується 30 березня 1430 p., коли литовський князь Свидригайло надав Івану Макосієвичу привілей на володіння селами Борщівка, Білка (нині Лановецького району), Ридомиль, Устечко (нині Крем’янецького району) та Ожигівці (Хмельницька область).

Ще одна згадка про населений пункт належить до того часу, коли король Казимір Ягелончик 11 грудня 1442 р. надав право володіння Збаражем та 19 навколишніми селами, в тому числі й Ожигівцями, крем’янецькому старості Денискові з Корибутів. Від Дениска Макосієвича з Корибутів поселення перейшло до його сина Семена — житомирського старости, який замість Крем’янецького староства при королеві Боні отримав Ожигівці. Після Семена власником села став один із князів Збаразьких — Андрій Семенович.

Після смерті Андрія Збаразького Ожигівці перейшли до його дружини Ганни Гербуртівни. Згодом вона подарувала село наймолодшому сину Михайлу.

З 1554 p., після смерті Михайла Андрійовича, Ожигівцями володіла його дружина. Від неї власність на поселення перейшла до Михайлового брата Стефана Збаразького. Після Стефана Збаразького до його племінника Януша Збаразького. Після – до його сина Криштофа-Єжи. Потім поселення перейшло до роду Вишнівецьких, адже онука Степана Збаразького вийшла заміж за Костянтина Вишневецького.