1764 рік. Ожигівці купив Брацлавський каштелян Ян Антоній Чарнецький. У цьому ж році присілок (правобережна частина) села Ожигівці вперше в писемних джерелах згадується як окреме село під назвою Токи.
Кінець 16 століття (1590-ті роки), Януш Збаразький будує в Ожигівцях кам'яний замок. Твердиня була побудований в стратегічно важливому місці - на схід від укріплень знаходилося місце, де в одне «русло» зливалися сумно відомі Кучманський і Чорний шлях. І той і інший шлях активно використовували татари для нападу на землі Речі Посполитої. Від місця злиття двох шляхів в бік Збаража татари рухалися одним шляхом. На одній з ділянок цього основного татарського шляху і був побудований замок. Замку спочатку була уготована роль захисника краю від татарських набігів, з цією роллю він добре справлявся.
Замок має дуже рідкісний для України тип розташування щодо навколишньої місцевості. Він знаходиться на вершині невеликого кам'янистого пагорба, розташованого посередині штучного озера. Озеро, яке має підковоподібну форму, оточувало височину своїми водами. Замковий пагорб має витягнуту форму. Нині це півострів, але, можливо, спочатку замок знаходився не на півострові, а на острові, тобто був оточений водою з усіх боків і не з'єднувався перешийком з берегом річки. Озеро було створено в заболоченій місцевості, в долині річки Збруч. Води Збруча наповнювали цю штучну водойму. До замчища вела штучна земляна дамба. Ймовірно, на ближніх підступах до воріт твердині дамба переходила в дерев'яний міст. Можливо, спочатку південний рів, через який був перекинутий міст, був більш глибоким і заповнювався водою з озера. Є думка, що підступи до греблі захищала вежа яка стояла окремо.
Замок мав форму неправильного трикутника. Дві його сторони (південно-західна і північна) виходили на озеро, третя (південно-східна) була рівна і найбільш доступною для штурму. Саме з цього боку і зосередилися найпотужніші укріплення замку. Матеріалом для побудови укріплень служив піщаник, скріплений вапняним розчином. Замкові стіни досягали товщини 2 - 3 метрів. Південна башта замку була 5-гранною, в північно-західному куті замку знаходилася напівкругла бастея, а щодо форми 3-ї (північно-східної) башти єдиної думки немає. Одні дослідники вважають, що там знаходилася 5-гранна вежа, інші вважають, що там була побудована напівкругла бастея. Четверта (надбрамна) вежа, звернена в пологий бік, була розташована в товщі куртини між південною і північно-східній вежами, причому надбрамна вежа була зміщена ближче до північно-східної замкової вежі. Надбрамна вежа замку була забезпечена підйомним мостом. Ймовірно, вона була квадратною в плані. Кутові башти замку були 3-ярусними, В кожному з ярусів були влаштовані лінії бійниць. Надбрамна вежа могла бути 2-ярусною.
Двір замку був значно піднятий щодо рівня землі біля зовнішнього підніжжя стін. Фактично двір знаходився на рівні лінії кордону 2-го і 3-го ярусів веж.
1602. Збереглося інвентарний опис замку цього періоду. У цьому описі зокрема згадується, що озброєння замку на той момент включало 1 велику і 4 малих гармати, а так само 34 гаківниці.
При Вишневецьких старі укріплення замку перебудовувалися і проходили модернізацію. Ймовірно, більшу частину уцілілих до наших днів укріплень варто відносити до 1-ої половині 17 століття. Класичні польські історики та краєзнавці також схильні називати твердиню «замком Вишневецьких», а не «замком Збаразьких».
1648 року,у розпал повстання під проводом Богдана Хмельницького замок був захоплений козаками (війська Максима Кривоноса), розграбований і зруйнований.
На заключному етапі Польсько-турецької війни (1672 - 1676) турецький паша Ібрагім Шишман почав масштабний наступ на Львів. Під його командуванням знаходилося потужне об'єднане турецько-татарське військо. Ці сили почали спустошувати Поділля. Атакуючі війська захопили і зруйнували безліч замків. Не минула ця доля і Токівський замок, який також був захоплений і зруйнований 1675 року.
У кінці 17-го - 1-ій половині 18 століття, після зниження рівня загрози з боку турків і татар замок перестають розглядати як стратегічно важливе зміцнення. Його відновлюють, але при цьому пристосовують суворий оборонний об'єкт під житлові потреби, намагаючись перетворити замок в комфортну для проживання резиденцію. У цей період верхні яруси веж перебудовують, перетворюючи їх в житлові приміщення. Зокрема, у верхньому ярусі південної 5-гранної вежі з'явилися широкі прямокутні вікна. Паралельно занепадають і інші оборонні споруди. Саме в цей період могли почати засипати рів замку з напільного боку.
В ході Першого поділу Речі Посполитої 1772 року селоТоки разом із замком стало власністю Австрії, а Ожигівці на правому березі річки відійшло до Російської імперії.
Замок залишався житловим аж до 2-ї половини 19 століття. Тим не менш, його споруди поступово приходять в запустіння, старіють і починають розбиратися місцевим населенням на будівельний матеріал.
Останнім приватним власником замку був Генріх Дорнбах.
1915 рікоку,у період Першої Світової війни замок сильно постраждав, коли частина його укріплень було розібрано для будівництва дороги між Волочиському (Хмельницька обл.) та Підволочиському (Тернопільська обл.). Тоді замок від повного знищення врятував місцевий житель Григорій Костецький, який написав скаргу про свавілля військових в Петербург, звідки у відповідь прийшов наказ зупинити руйнування замку.
Однією з перших, була розібрана надбрамна башта та башта в північно-східному куті замкового подвір'я. Також постраждали замкові стіни і внутрішні споруди, значна частина яких була розібрана до фундаментів.
1920-і роки. Після Першої Світової війни основний оборонний периметр замку все ще добре простежувався. Північно-східна бастея, південна 5-гранна вежа і частина замкових стін знаходилися в пристойному збереженні. Але від інтер'єрів замкових будівель нічого не вціліло, ні написів, ні гербів, ні інших елементів декору. Олександр Чоловський, знаменитий історик і дослідник замкової архітектури на землях Галичини, оглянувши руїни замку, назвав твердиню одним з найпрекрасніших укріплень Волині.
Після Першої Світової замок почали активно розбирати місцеві жителі.Розібрана північно-західна бастея і прилягаючі до неї ділянки стін.
2005 року тернопільська турфірма «Оксамит КЛ» за підтримки волонтерів провела розчистку замчища від сміття і заростей. Частково була проведена консервація руїн - почищену від сміття і чагарника вцілілу 5-гранну вежу покрили тонким шаром цементного розчину, що має призупинити її руйнування.
У наші дні збереглася перебудована кутова 5-гранна башта замку на висоту 3-іх ярусів. У нижніх ярусах цієї вежі можна бачити автентичні бійниці. 3 інші вежі замку (2 кутові і 1 надбрамна) втрачені. Велика частина замкових стін втрачена, частково збереглися лише відрізки стін, що примикають до 5-гранної вежі. Від внутрішніх будівель замку над рівнем землі нічого не залишилося.
Використані джерела:
- Бойко, В. Токівський замок [Текст] / В. Бойко // Тернопільський Енциклопедичний Словник. Т. 3 .- Т., 2008 .- С. 458-459 : іл.
- Рутинський, М. Й. Замковий туризм в Україні : навч. посібник / М. Й. Рутинський ; ЛНУ ім. І. Франка. - К. : Центр учбової л - ри, 2007. – С. 126-128
- 3.Над прикордонним ставом [Текст] : [фортеця в с. Токи Підволочиського р-ну] // Мороз, В. Замки Тернопілля / В.Мороз .- Т., 2009 .- С.43-46 : фотогр.
- С. Токи Тернопільської обл. Замок. Кінець XVI ст. = vil.Toky, TernopilReg. Castle. Late 16 thc. // Замки та фортеці = Castle and fortresses .- К., 2007 .- С. 262-263 : фотогр., іл.
- http://zamki-kreposti.com.ua/ternopolskaya-oblast/zamok-toki/
- http://travelko.wordpress.com/тернопільська-область-ternopil-oblast/підволочиський-район-pidvolochysk-region/токи-ожигівці-toky-ozhygivtsi/