Після початку німецько-радянської війни Йосифа врятувалася з тюрми втечею. Відновлювала життя монарших спільнот, опікувалася сиротинцями; допомагала членам ОУН і УПА, за що 12 жовтня 1945р. її заарештували органи НКДБ; у квітні 1946р. засуджена на 20 років каторги і 5 років позбавлення прав; перебувала в концтаборах Східного Сибіру та Мордовії. Звільнена 29 березня 1956р.; повертатися до Львова їй заборонили. Понад 30 років служила у підпільному монастирі в м. Скалат Підволочиського р-ну. Згодом більшість часу проводила у Львові, займалася доброчинною працею серед мирян і катехизацією дітей. За врятування єврейських дітей під час німецько-фашистської окупації уряд Ізраїля 1976р. удостоїв Йосифу титулу «Праведник світу» (її ім`я вписане у Почесну стіну Праведників у Єрусалимі). Реабілітована 1995р.. У Скалаті її іменем названа вулиця. 8 січня 2004р. в монастирі сестер Студиток у с.Великі Гаї Тернопільського р-ну відбулося вшанування 100-річчя матері-ігумені Йосифи.
Йосифа
(в миру – Вітер Олена Василівна; 11.01.1904р., с.Миклашів, Пустомирівського р-ну Львівської обл..; за ін.даними м.Київ – 15.11.1988р., м.Львів) – релігійна діячка, мати-ігуменя. Закінчила Львівську жіночу гімназію, півтора року навчалась у медичному інституті. Прийняла постриг у монастирі сестер Василіянок (1921р.). Наставниця для новачок, згодом – ігуменя монастиря сестер Студиток у с.Якторів Золочівського р-ну Львівської обл..; від 1939р. до середини 1940р. – ігуменя такого ж монастиря у Львові. Діяльність у «Просвіті», «Рідній школі» та ін. українських товариствах; організаторка у селах Золочівщини бібліотек, дитячих садків і сиротинців, медичних та господарських курсів, хорів, драматичних гуртків. 11 червня 1940р. органи НКВС заарештували Йосифу за співпрацю з ОУН; про перебування в тюрмі у Львові вона згадує у книзі «Я звинувачую» (вид., найімовірніше, німецькою мовою).