(з дому – Хомишок; 23.11.1950р., с.Магдалівка Підволочиського р-ну) – лікар-фітотерапевт нетрадиційної медицини, гомеопат. Член Світової асоціації лікарів-католиків (2005р.). «Лідер України - 2006» (за версією Асамблеї ділових кіл України). Представлена у фото-альманасі «Жінки України. Відомі імена» (2006р.). Золота медаль якості Асамблеї ділових кіл України (2007р.). Закінчила факультет фітотерапії та гомеопатії Київського інституту нетрадиційної медицини (1995р.), медичний інститут Української асоціації народної медицини (1997р.). Від 1998р. щорічно проходить атестації на базі Київської клінічної лікарні. До 1990р. – молодший фармацевт у відділі трав центральної аптечної системи у м. Тернопіль. Від 1992р. – заступник голови обласної асоціації народної медицини, 1994р – очолює приватне підприємство народної та нетрадиційної медицини «Барвінок», де одночасно – головний консультант із фітотерапії та гомеопатії. 16 років діяльна у Всеукраїнській організації народних цілителів «Зелена аптека» Н.Земної (Зубицької). Делегат 22-го Всесвітнього конгресу Асоціації лікарів-католиків у м. Барселона (2006р., Іспанія). Авторка науково-практичних праць.

(13.01.1951р., смт Підволочиськ) – лікар, громадська діячка. Заслужений лікар України (2004р). Депутат Тернопільської обласної ради (2002-2006рр.). Закінчила Тернопільський медичний інститут (1974р., нині ТДМУ). Від 1975р. – акушер-гінеколог Підволочиської ЦРЛ.

(Piasecki Wenanti; 1832р., с.Магдалівка, нині Підволочиського р-ну – після 1901р., місце смерті невідоме) – польський лікар. Студіював медицину в університетах міст Львів, Краків (Польща) і Прага (Чехія). Від 1867р. – голова товариства «Сокіл» у Львові. Від 1870р. – керівник водолікувального закладу в с. Кисіль біля Львова. 1879р. – організатор і 1-й голова Гідропатичного товариства у Львові. 1880р. заснував власне природолікувальний заклад у м. Закопане (Польща). Автор наукових праць.

(07.11.1912р., с.Гнилички, нині Підволочиського р-ну – 30.06.1973р., США) – лікар, літератор, громадсько-політичний діяч. Доктор медицини (1949р.). Член УВО, очолив терен. провід., член Центрального проводу ОУН. Навчався в Ягеллонському університеті (м. Краків, Польща), закінчив медичні студії в Сорбонському університеті (1949р., м. Париж, Франція). У березні 1939р. в м. Львів заарештований під час роботи 7-го конгресу Союзу українських студентських організацій під Польщею; ув’язнений. Після звільнення у вересні 1939р. продовжив у Кракові медичні студії та підпільну роботу. 1941–1945рр. – у німецькому ув’язненні. 1946р. за дорученням С.Бандери відповідав за організаційну мережу ОУН у Франції. 1950р. переїхав до США (м. Ньо-Йорк, Говадні, від 1956р. – Боффало). Працював лікарем асистентом, професором психіатрії, викладав в університеті; від 1956р. – головний психіатр у клініці в Боффало; 1962р. – асистент, директор, 1970р. – директор психоневрологічної лікарні в м. Ньо-Йорк. Співорганізатор у цьому місті організації «Американські приятелі Антибільшовицького блоку народів» (1956р.), відділу Українського літературного товариства Пн. Америки (1958р.); діяльний в інституті українських організаціях. Заступник президента Українського конгресійного комітету Америки, засновник і довголітній голова дирекції кредитної спілки «Дніпро». Автор статей в американських часописах, поезії опубліковані в україномовних виданнях США. Про Процика вийшла книга Г.Кичук «Відлітають журавлі» (Збараж, 1998р).