(26.09.1954р., с.Пальчинці Підволочиського р-ну) – вчений у галузі медицини, громадський діяч. Депутат Тернопільської обласної ради 2-х склик. (1998р. – голова депутатської групи «Здоров`я і добробут», 2002р.). Кандидат медичних наук (1994р.), лікар вищої категорії. Закінчив Кременецьке медичне училище (1974р.), лікувальний факультет Тернопільського медичного інституту (1982р., нині ТДМУ). Від 1983р. – лікар–анастезіолог, 1987-95рр. – завідуючий відділенням анестезіології і реабілітації Тернопільського обласного онкодиспансеру, Від 1995р. – головний лікар Терноп. обл. комунал. дитячої клінічної лікарні, яка належить до 5-и кращих закладів України такого типу.
(01.09.1942р., смт. Підволочиськ) – вчений в галузі медицини. Доктор медичних наук (1994р.), професор (1996р.). Закінчив Тернопільський медичний інститут (1972р.). Працював асистентом кафедри внутрішніх хвороб Кримського медичного інституту(1982-90рр.). Від 1990р. – у медичному університеті м.Бєлгород (Росія): доцент, від 1995р. – професор кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб. Напрямки наукової діяльності: дослідження впливу сано- і патогенетичних механізмів систем імунітету та фібринолізу на розвиток атеросклерозу в умовах обструктивних захворювань легень. Вивчив нові ланцюги в патогенезі атеросклерозу. Автор низки наукових праць.
(24.12.1936р., с.Ославиця, нині Саноцького повіту, Польща) – український і російський вчений оториноларинтолог, громадський діяч. Доктор медичних наук (1982р.), професор (1983), член правління Всесвітньої федерації УЛТ.
1946р. з родиною депортований з Лемківщини в Україну, проживав у с.Полупанівка Підволочиського району. Навчався в Чернівецькому медичному інституті, закінчив навчання у Тернопільському медичному інституті (1961р., нині ТДМА). Від 1964р. Живе і рацює в Москві (нині РФ): клінічний ординатор, доцент, професор Центрального інституту вдосконалення лікарів; від 1992р. – завідувач кафедрою оториноларингології Університету дружби народів ( нині Російський університет дружби народів). Впровадив у клінічну практику понад 30 нових операцій при пухлинах лорорганів. Автор більш як 200 наукових робіт, у т.ч. – 6 монографій, 2 атласи. Голова ради Товариства українців Москви «Славутич».
(20.09.1917р., с.Токи Підволочиського р-ну – 07.11.1990р., м.Рим, Італія; похований у кафедральному соборі м.Пшемисль (Польща)) – кардинал римо-католицької церкви, префект Конгрегації Східних Церков.
Навчався у Тернопільській гімназії яку закінчив у 1935р. Після закінчення гімназії вступив до Львівської духовної семінарії. Перериває навчання у семінарії і вступає до школи підхорунжих у Тернополі. Згодом навчається в університеті Яна Казимира. Як активний учасник захисту Польщі проти розподілу Німеччиною та СРСР 1939 р. заарештований, засуджений на 5 років і висланий в Архангельськ. Там він пробув аж до 1943 р. На території СРСР вступив до Польської армії Владислава Андерса і 20 січня отримав документи на звільнення.
8 лютого 1943р. Владислав Рубін у групі римо-католицького духовенства прибуває до Бейруту, де закінчує навчання у семінарії. 30 червня 1943 р. В.Рубіна висвятили на капелана. Він приступив до виконання обов’язків душпастиря польських емігрантів, особливо молоді та студентів у Лівані.