(в миру Борис Ігорович Яворський; 8.08.1976 року, с. Оріховець Підволочиського р-ну) - єпископ Конотопський, вікарій Сумський. Після закінчення Оріховецької загальноосвітньої школи I-II ступеня, вступив в Тернопільське музичне училище ім. С.А. Крушельницької на клас хорового диригування, яке не закінчив з причини вступу в семінарію. Одночасно навчався в Підволочиській загальноосвітній школі I-III ступеня № 1. В 1995 році вступив в Київську Духовну Семінарію Української Православної Церкви Київського Патріархату. 15 березня 1998 року ректором Київської духовної академії і семінарії, преосвященнійшим Даниїлом, єпископом Вишгородським, в Академічному храмі святого апостола і євангелиста Іоана Богослова м. Київ був рукоположений в сан диякона. Цього ж року переведений в Тернопільсько-Кременецьку єпархію для служіння. З серпня 1998 р. по 27 червня 2000 року служив дияконом в Теронопільсько-Кременецькій єпархії. 27 червня 2000 року був переведений в Тернопільсько-Бучацьку єпархію і 12 липня 2000 року високопреосвященнійшим Василієм, митрополитом Тернопільським і Бучацьким, рукоположений в сан пресвітера в храмі святих апостолів Петра і Павла с. Пушкарі Бучацького району, Тернопільської області.
(в миру Гуменюк Павло Зіновійович) - Єпископ Вишгородський, народився 23 травня 1980 року в селі Новосілка Підволочиського району Тернопільської області. У 1987 році пішов у Новосілківську загальноосвітню школу. У 1995 році пішов у Староскалатську середню школу. По закінченні шкільної освіти в 1997 році вступив до Київської Духовної Семінарії, яку закінчив у 2001 році. 1 жовтня 2000 року з благословення Святішого Патріарха Філарета прийняв чернечий постриг у Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі міста Києва. 8 жовтня 2000 року в Свято-Володимирському Патріаршому кафедральному соборі міста Києва Святішим Патріархом Філаретом рукоположений у сан ієродиякона, а 29 жовтня 2000 року в сан ієромонаха.
Під час Першої світової війни співпрацював з «Союзом за Визволення України» та був його представником у Болгарії
У 1918 р. став делегатом Української Національної Ради Західноукраїнської Народної Республіки. Після відступу українського війська зі Львова залишився у місті. До 1922р. – редактор органу УСДП г. «Вперед» (Львів).
Ганкевич був головою виконавчого комітету в 1921–1923 та 1930–1934 (або 1929—1933) р. 3 липня 1924 у Львові відбулась конференція Української соціал-демократичної партії, на якій відбувся розкол. Права група на чолі з Ганкевичем запропонувала об'єднатися з ППС проти червоного та білого терору.
(справжн. прізв. Шайб; 11.11.1910, смт.Підволочиськ – 22.01.1996, Єрусалим, Ізраїль) – визначний діяч Ізраїлю, борець за свободу (один з керівників «Лохам Херут Ісраель» (Лехи), єврейської підпільної організації, що діяла проти британського мандату в Палестині з 1940 р. і до заснування держави Ізраїль в 1948 р.), публіцист, історик, філософ.
В 1918р. сім`я переїхала у Львів. Навчався у єврейській гімназїї, а в 1928р. вступив до семінарії рабинів у Відні. Паралельно з навчанням там він навчався у Віденському університеті де у 1934р. отримав ступінь доктора філософії. Після закінчення навчання викладав Танах в Учительській семінарії у Вільнюсі, паралельно з цим був одним з керівників Бейтара в Польщі.
У 1935 році Ісраель Шайб повернувся до Львова, працював учителем в містечку Волковийськ і керував там відділенням Бейтара, молодіжного руху сіоністів-ревізіоністів. Він почав публікувати статті в ревізіоністської пресі і набув популярності в єврейському середовищі Польщі. У 1937р. почав викладати в Учительській семінарії у Вільнюсі
У серпні 1939 року, після того як він був звільнений з семінару з-за своїх ревізіоністських поглядів, Шайб переїхав до Варшави, де став співпрацювати з ревізіоністською пресою і очолив відділення Бейтара з культури. З початком Другої світової війни разом з дружиною прибув у Вільно, а звідти за підробленими документами через Москву, Одесу і Туреччину вони змогли дістатися до Ерец-Ізраїль.