(04.02.1922, с.Нове Село, нині Підволочиського р-ну – 26.07.2014, м. Збараж) – лікар, громадський діяч. Почесний член Українського лікарського товариства.
Закінчивши гімназію в Збаражі і склавши матуру в Тернопільській українській державній гімназії у 1942 році, юний Тадей вступив до Львівського медичного інституту на тодішні так звані “медичні державні фахові курси”. У цьому ж році став членом ОУН, отримав псевдо “Маркіян”. Виконував ряд доручень, був охоронцем доктора медицини, лікаря Романа Осінчука (той, до речі, був земляком Тадея – родом із села Голошинці на Підволочищині).
(псевд. – Роман Лукич; 05.07., за іншими даними 07.07.1902р., с.Голошинці Підволочиського р-ну – 11.02.1991р., м.Нью-Йорк, США) – лікар, журналіст, громадський, релігійний діяч. Брат М.Осінчука.Член Українського лікарського товариства (1931р.). Дійсний член Наукового товариства ім..Т.Шевченка (1942р.) та Української вільної академії наук. Почесний член Українського лікарського товариства Північної Америки (1977р.) і Світової федерації Українського лікарського товариства. Член Спілки українських журналістів Америки. Почесний громадянин м.Вінніпеґ (1978р., Канада). Закінчив гімназію м.Тернопіль (1921р.). Студіював медицину в м.Львів: Українському таємничому університеті (1921-23рр.), після служби в армії закінчив державний університет (1931р., магістр). Голова «Медичної громади», учасник хору бандуристів. За політичну діяльність тричі ув’язнений у польських тюрмах. Працював у шпиталі «Каси хворих» у Львові та клініці внутрішніх хвороб у м.Відень (1936-37рр., Австрія); 1-й фахівець з електрокардіографії у Галичині. Від 1934р. – лікар у шпиталях Львова. Влітку 1932-37рр. – головний лікар купального санаторію в с. Черче (Рогатинського р-ну Івано-Франківської обл.), організував тут гідробальнеотерапертичне лікування. Співзасновник (1936р.) та секретар (1936-39рр.) Українського гігієнічного товариства у Львові. Засновник і редактор журналу «Народне здоров`я» (1937-39рр.), 1937-41рр. – у Львівському облздороввіділі, співорганізатор Львівського медичного інституту (нині національний медичний університет), де 1940р. працював старшим асистентом та інструктором, згодом як доцент викладав курс хвороб. 1941р. – міністр здоров`я в уряді Я.Стецька, член Укради, директор держаного медичного інституту (від 1942р. – Медичні фахові курси). Від 1942р. – викладає в цьому навчальному закладі та керівник електрокардіографічного кабінету в клініці, її директор від жовтня 1943р. Організатор і керівник відділу народного здоров`я при Українському крайовому комітеті у Львові; засновник та голова Українського медично-санітарного об`єднання праці. 1944р. емігрував до Німеччини, член управи Українського медичного об`єднання в м.Мюнхен. Від 1947р. – в США, працював лікарем, спів організатор товариства «Самопоміч». Багатолітній член ради директорів Українського конгресового комітету Америки. Засновник і секретар 1-ї Управи Наукового товариства ім. Т.Шевченка у Нью-Йорку (1947р.), згодом – голова його хіміко-біологічної медичної секції. Спіініціатор створення, 1-й голова Українського лікарського товариства Північної Америки (1950-55рр.) та редактор журналу «Лікарський вісник» (1954-55рр., 1957-61рр.). Співзасновник і 1-й президент Світової федерації Українського лікарського товариства у діаспорі. 1954-56рр. – асистент професора, 1956-61рр. – професор суспільної медицини Технічного інституту в Нью-Йорку. Надзвичайний професор пасторальної медицини при Українському католицькому університеті в м.Рим (Італія); доктор медицини, почесний доктор Українського вільного університету в м.Мюнхен (Німеччина). Автор понад 50 наукових праць із медицини, близько 20 – з історії медицини та соціальної гігієни, низки науково-популярних статей, прозових, віршованих та музичних творів. Головний редактор пропам’ятної книги «25-річчя Українського лікарського товариства Північної Америки» (1975р.). 2002р. в родинному селі Осінчук на його честь відкрито меморіальну дошку.
(22.04.1958р., с.Гнилиці Підволочиського р-ну) – вчений у галузі медицини. Кандидат медичних наук (1999р.). Закінчив медичний інститут (1981р., нині ТДМУ). Член клубу «Ротарі-Інтернейшен» (1997р.). 1982-87рр. – лікар-тератпевт амбулаторії у с.Війтівці Волочиського р-ну Хмельницької обл..; від 1987р. – головний лікар санаторію «Барвінок» (с.Мшанець Зборівського р-ну), нині ТОВ «Санаторій «Барвінок» - офтальмологічний санаторій». Автор більше 20 наукових праць. Полковник українського козацтва Зборівської Січі (від 2002р.).
(08.01.1950р., с.Торське Заліщинського р-ну) – вчений у галузі медицини, самодіяльний композитор. Доктор медичних наук, професор Заслужений лікар України (1990р.) та М.Стражеска (2001р.).Член правління Асоціації кардіологів і ревматологів України, консультант ВР України. Закінчив середню та музичну школи в м.Заліщики; 1965–67рр. навчався в заочній фізично-математичній школі при університеті в м. Москва. Закінчив Чернівецький медичний інститут.(1973р., Буковинську медичну академію); учасник (скрипаль) народного ансамблю, в якому брали участь В.Зінкевич, В.Івасюк, С.Ротару, Н.Яремчук. До 1977р. – лікар, завідуючий відділу, головний лікар сільської лікарні на Чернігівщині, Згодом- головний лікар районної лікарні в смт Великі Бірки Тернопільського р-ну (від 1977р.), Підволочиського р-ну (від 1980р.), санаторію «Медобори» й одночасно - асистент кафедри факультетної терапії Тернопільського медичного інституту (1989-94рр.,) Від 1994р. – в м. Київ: заступник начальника Головного управління медичної допомоги Міністерства охорони здоров`я України; головний лікар, заступник директора з клінічної роботи, завідувач наукового відділу Інституту кардіології ім.. М.Стражеска АМНУ (від 1997р.), професор кафедри управління охорони здоров`я Київської медичної академії післядипломної освіти. Напрямки наукових досліджень: медично-соціальні проблеми поширення захворювань, втрати працездатності, середня тривалість високоякісного життя, смертність при серцево-судинній патології, ціноутворення та економіка охорони здоров`я. Автор і співавтор бл. 100 наукових праць, із них 15 монографій і посібників. Автор понад 20 пісень, які виконують, зокрема, Петро та Павло Приймаки.