Золото — біда - (с. Колодіїка)

Жив за Австрії у місті Скалаті майстер Фукс. Чи то німець, чи австріяк. Сухий, як тріска, але майстер добрий. З братом рідним поставили в місті електричну машину. Давали світло до шпиталю і установ. Мали за то великі гроші.

Надумав якось Фукс збудувати паровий млин в селі Остап'є, коло фільварку. Не вистарчило грошей, то взяв в орендарі городницького дуку Юзефа Бортніка.

Святили місце і заклали фундамент млина, та й камінь вже звозили докупи і всі матеріали, які треба.

Люди роблять, млин росте, а Фукс вже робить паровий мотор. Бракнуло йому міді до чогось там, і поїхав в один день до Тернополя. Зайшов до знайомого лихваря Мошка. Той здоровив майстра і проводив до хати. По питаннях про здоров'я, погоду, про ціни перейшов до потреби гостя.

- То треба ми, пане, жовтої міді, чи червоної бронзи на те і на те.

Старий трохи розчарувався в такому замовленні і втратив інтерес до купця.

- Їдьте, пане майстер, на склади, тай виберіть собі, що потребуєте.

Фукс надвір, а тут стоїть віз хлопський, а на возі кавалок металу, що десь просвічується жовтим блиском. Цікавий Фукс взяв ніж і дряпнув кавалок... Тут йому сперло дух, бо почув, що ніж легко вгризся в метал. Золото! Погасив тремтіння і спокійно спитав хлопа:

- Що просиш?

Той почухав потилицю і з надією:

- З вас, пане, п'ять ринських.

Зобачив в очах купця вагання і балакав, що робота тяжка, що добув той кавалок з відхожого місця старого будинку. Фукс нате:

- Згода!

А Мошко через вікно видів цікавість майстра і ті торги, то сам вийшов глипнути на товар. Глипнув і задубів.

- Пане майстер! Я вас мав за порядного купця і просив іти на склад за товаром, а ви переймаєте мені ґешефт.

Фукс видів очі Мошка і дійшов, що той побачив скарб. Каже:

- Пане Мошко, я маю право купити те, що хочу, і в кого хочу. Та й ви ще не купили товар в того пана. Моя справа - за мої гроші.

Зачалася суперечка.

- Пане, - Мошко до фірмана, - скільки він дає вам?

- П'ять.

- Я даю десять!

- Трийцять!

- Сорок!

Бідний фірман мало не зомлів, як почув, що шановні пани вже перевалили ціну за тисячу ринських. Перед очима бідного хлопа пливли морги пшеничні, дім мурований, корівки, птиця ружна. Видів вчених дітей, певно.

Забувсє старий...

А двоє гендлярів вже перейшли за двадцять тисяч. І як вчув теє хлоп, то втік з воза і крикнув шандара: "Гей-бо! Пани зсуваються з розуму!"

А коло воза червоний Мошко і зелений Фукс гупали їден другого під груди і підносили раз по раз руки, що означало нову ціну. Але то вже не сотки, а тисячі значив кожний палець.

Як загоряється смола, так горіли в захланні два злодії. Бо йшлося за скарб, якого світ не видів. Той кавалок важив замалим трийцять фунтів.

Жандар глипнув через ворота. Зобачив ту сварку і бійку, то си свиснув на другого бляхара. Взяли за свідка фірмана і втихомирили когутів.

Як багнетом запоров шандар по кавалку, то очі му вилізли і мало не осліп. Тай зачав плакати і кричати, затуляти від всіх і кричати:

- Моє, моє...

Другий відтягав того від воза, аж дістав шпіца в пах.

Дістав і корчитсє.

Бідний хлоп втік і знов привів цілу гурму шандарів, що розтягнули Мошка, Фукса і шандара та відляли водою побитого. Накрили опалком ту блискучу заразу, і бідний хлоп повіз її під конвоєм до поліції.

А що ж дурні пани? Стояли посеред двору, як вочманілі.

А потім Фукс зачав плакати і сміятися. Завезли го до піярів.

Мошко повісився від грабунку, а шандар заколов себе багнетом. Довела захланність всіх до могили.

Кажуть, що за той кавалок татарського золота купити можна було на той час всю Польщу зі всіма панами вкупі.

 

-----------------------------

 

Записав 1974 р. М. КРИЩУК у с. Колодіївка Підволочиського р-ну від   М, М.КРИЩУКА, 1923 р. н.

 

(«Неопалима купина. Легенди та перекази Землі Тернопільської», Тернопіль: «Джура», 2007.

Останнє редагування Середа, 12 жовтня 2016 19:57

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається

Випадкова стаття

  • Гуцайлюк Зіновій Володимирович
    (6.01.1950 р., с Супранівка Підволочиського р-ну) - вчений-економіст.
    23/06/2011 - 06:черв. Read more >>
  • Жук Оксана Любомирівна
    (10.12.1973р., с.Козярі Підволочиського р-ну) – літератор, педагог. Член Національної спілки журналістів України (1998р.). Обласна літературна премія ім. С.Будного.…
    12/05/2011 - 07:трав.

Контакти

  • homeПідволочиська ЦБС
  • phone(03543) 2-10-38, 2-25-41
  • mailbiblioteka_pidvol@ukr.net
  • map вул. Шевченка, 7, м. Підволочиськ
  •           Тернопільська область, Україна 47800

Пошук