(03.03.1948р., с.Немиринці, нині Городницького р-ну Хмельницької обл.) – журналіст, публіцист, літератор. Дружина К.Сікорського. Член Національної спілки журналістів України (1975р.). Заслужений журналіст України (1998р.). Медалі «2000-річчя Різдва Христового», Всеукраїнського товариства «Просвіта» «Будівничий України» (2006р.), відзнака Тернопільської міської ради 2-го ступеня (2002р.). Обласна журналістська премія ім.М.Костенка (1996р.), лауреат всеукраїнського конкурсу «Журналіст року» (1999р.). «Людина року м. Тернопіль» (2002р.), «Галицький лицар» у номінації «Політичний діяч року» (2004р.). Закінчила Київський університет (1972р., нині національного університету). Працювала у редакції збаразької районної газети «Колгоспне життя» (1968 - 1973рр.): літпрацівник, завідувач відділу, заступник редактора. Від 1973р. донині – в редакції обласної газети «Вільне життя» (м. Тернопіль): власкор, завідувач відділу, оглядач, заступник редактора. Член правління міської організації «Просвіта». Співавтор книг «Про себе, про друзів, про час» (1999р.), «З піснею на устах» (1999р.), «А було це так …» (2001р.), «Два пера – одна любов» (2007р.), регіональної збірки «Тернопілля». Редакційний – упорядник книги Ю.Красевича «Свічка в грудях: Статті в пресі. Відгуки. Листування» (1997р.) та «Від ОУН, УПА до святого престолу: Документальна повість. Публіцистика. Листування» (2001р.). Автор публікацій на суспільно-політичні, культурні, духовні теми, інтерв’ю з політиками, діячами культури, представниками української діаспори.
(25.06.1881р., с.Скорики, нині Підволочиського р-ну – 1914р., місце смерті невідоме) – перекладач, видавець, освітній діяч. Закінчив гімназію в м. Тернопіль, філологічний відділ філософського факультету Львівського університету. Жив і працював у м. Львів. переклав та опублікував у газеті «Діло» 1-й том роману Б.Пруса «Фараон», у Русько-українській видавничій спілці – роман Ф.Купера «Звіробійник», праці Ж.Масперо «Старинна історія східних народів», І.Гена «Нариси із старинного світу» (всі - 1905р.) та ін. 1909р. заснував і очолив видавництво «Універсальна бібліотека», де друкувалися твори світових класиків. Підтримував дружні стосунки з І.Франком; 1898р. – учасник його передвиборчої кампанії на Збаражчині. На початку 1-ї світової війни в серпні 1914р. виїхав до Австрії; в дорозі пропав безвісти.
(псевдонім – Микола Гурко; 07.12.1911р., с.Богданівка, нині Підволочиського р-ну - 23.07. 1994р., Білойт, Вісконсин, США) – вчений, письменник, перекладач. Доктор медицини (1940р.), доктор філософії (1968р.), професор.
Народився у с. Богданівка в сім'ї о. Івана та Анни (Шкільник). Початкову освіту отримав у рідному селі, а потім закінчив гімназію в Тернополі та Малу духовну семінарію у Львові. Навчався у Римі (Італія) – на філософському, згодом на медичному факультетах університету. Студії продовжив в університетах у містах Огайо (США), Сальтільйо (Мексика), Сан-Хосе (Коста-Рика), Манагуа (Нікарагуа), навчання закінчив у Мексиканському національному автономному університеті (1968р.). Працював професором в Огайському університеті (1943 - 1950рр.), Білойтському коледжі в штаті Вісконсін, де був головою Східноєвропейського інституту.
Залишив багату літературно-творчу спадщину. Писав українською, англійською та іспанською мовами. Перші спроби друкованого слова М. Палія побачили світ в 1925 році у галицьких часописах, коли в молодіжному журналі «Наш приятель» надрукували його вірш «Україні». Частіше починають появлятися його твори в 30-х роках.
Микола Палій надрукував 65 своїх або перекладених фейлетонів. Як фейлетоніст, він постійно виступає в українському католицькому журналі «Мітла». Був прекрасним публіцистом і перекладачем, багато писав на різні теми (всього 166 творів). Серед численних праць: «Польська література після війни», «Характер польської повоєнної літератури».
У 1971 році газета «Український голос», що виходила у Вінніпезі, писала: «...Як науковець, М. Палій проявив себе в різних наукових працях. Він написав брошуру «Молода Італія» (1937 р.), розвідку «Про село Богданівна» (1932р.). Не обминув і чарівного українського фольклору. Йому належать праці «Великодні звичаї в сучасному селі» (часопис «Мета», 1932р.), «Горільництво в Тернопільському повіті» («Відродження», 1932р.), чудовий літературний твір про італійського поета д’Ануціо, який було поміщено в журналі «Дзвони».
Як талановитий публіцист, пише на різні теми. Ось окремі з його праць: «Фашистівська молодь». «Польська література після війни», «Мексика сьогодні».
Знаючи прекрасно іспанську мову, він багато перекладав, зокрема твір «Життя Лазарка з Термесу» (цікаве оповідання про життя іспанських жебраків).
Він переклав також п’єсу Мануеля Тамайо «Нова драма», оповідання Рікарда Пальма також «Лінивство і розсудок», «Скорпіон ченця Гомера»; Карма Ліра «Золота дівка»; Альберта Гільєна «Мрія ткача» та багато інших творів іспанських письменників.
Побачили світ і оригінальні твори Миколи Палія: “Надійні дні: повісті з життя” (1949 р.), “Поезії” (1970 р.), “Сентиментальна Україна” (1974 р.), “Марі, Марі” (1975 р.).
Він автор повістей «Дудьо і я» (1980р.), «Весноосінь» (1991р).
(псевдонім – Іван Окаянний; 31.01.1920р., с.Токи, нині Підволочиського р-ну – 28.11.2002р., там само) – літератор, громадський діяч. Від 1944р. – член ОУН, того ж року заарештований органами НКДБ; засуджений на 20 років. 1956р. після амністії повернувся в родинне село, однак під тиском КДБ виїхав у м.Воркута (нині РФ), 1968р. переїхав у с.Моринці Звенигородського р-ну Черкаської обл. Автор збірки поезій «Чорний регіт над скелетними широтами» (2002р.), книги «Кривава боротьба за волю» (2003р., обидві - Тернопіль).