Микола Палій надрукував 65 своїх або перекладених фейлетонів. Як фейлетоніст, він постійно виступає в українському католицькому журналі «Мітла». Був прекрасним публіцистом і перекладачем, багато писав на різні теми (всього 166 творів). Серед численних праць: «Польська література після війни», «Характер польської повоєнної літератури».
У 1971 році газета «Український голос», що виходила у Вінніпезі, писала: «...Як науковець, М. Палій проявив себе в різних наукових працях. Він написав брошуру «Молода Італія» (1937 р.), розвідку «Про село Богданівна» (1932р.). Не обминув і чарівного українського фольклору. Йому належать праці «Великодні звичаї в сучасному селі» (часопис «Мета», 1932р.), «Горільництво в Тернопільському повіті» («Відродження», 1932р.), чудовий літературний твір про італійського поета д’Ануціо, який було поміщено в журналі «Дзвони».
Як талановитий публіцист, пише на різні теми. Ось окремі з його праць: «Фашистівська молодь». «Польська література після війни», «Мексика сьогодні».
Знаючи прекрасно іспанську мову, він багато перекладав, зокрема твір «Життя Лазарка з Термесу» (цікаве оповідання про життя іспанських жебраків).
Він переклав також п’єсу Мануеля Тамайо «Нова драма», оповідання Рікарда Пальма також «Лінивство і розсудок», «Скорпіон ченця Гомера»; Карма Ліра «Золота дівка»; Альберта Гільєна «Мрія ткача» та багато інших творів іспанських письменників.
Побачили світ і оригінальні твори Миколи Палія: “Надійні дні: повісті з життя” (1949 р.), “Поезії” (1970 р.), “Сентиментальна Україна” (1974 р.), “Марі, Марі” (1975 р.).
Він автор повістей «Дудьо і я» (1980р.), «Весноосінь» (1991р).