Дитинство Ярослава як і у всіх «дітей війни» проминуло у злиднях та бідності. Його батько, Микола Григорович Мотика — багаторічний в'язень ГУЛАГу, тому виховання трьох маленьких дітей лягло на плечі матері. Згодом родина переїздить до Львова, де юнак відвідує дитячу художню школу. Пізніше навчався та закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1966), навчався у Дмитра Крвавича, Данила Довбошинського.
Працює в галузі станкової, декоративної і монументальної скульптури, пластики малих форм, художньої кераміки. Від 1964 року — учасник виставок у містах Львів, Київ, Москва. Персональні виставки — м. Львів (1984).
Окрім монументальних робіт, створює галерею портретів відомих українців. Серед творів: декоративні тарелі «Бандурист», «Троїсті музики» (обидві 1964р.); станкова композиція «Юність» (1965р., тонкий гіпс), «Материнство» (1967р., бронза), «Емігранти» (1991р.), «Поема на камені» (1995р.); монумент – «Мати-Батьківщина» (1968р., с.Староміщина), Бойової Слави (1970р., м.Львів; співавтор), Незалежності (1992р., м.Буськ); пам’ятник Є.Коновальцю (1994р., м.Жовква, обидва – Львівська обл.), скульптурна композиція на могилі І.Ґерети (2004р., смт.Велика Березовиця Тернопільського р-ну).
