Рушники бувають різні за призначенням. Від цього залежить і їхній зовнішній вигляд, величина, тканина, з якої вони виготовлені, орнамент тощо. Так, у кожному домі обов'язково були рушники-утирачі, їх подавали гостям для утирання рук, обличчя. Виготовлялись вони з грубішої тканини і були вишиті скромно.
Рушником накривали хліб на столі. Хліб і рушник – одвічні людські символи. Хліб, сіль на вишитому – то висока ознака гостинності українського народу.
Хата без рушників, казали в народі, що родина без дітей. За давнім звичаєм, як тільки у родині підростала дівчина, мати заздалегідь турбувалась про рушники. До їх вишивання привчала і свою доньку. Довгими зимовими вечорами дівчата вишивали весільні рушники.
Рушник супроводжує людину протягом усього життя – і в радості і в горі. Він є найдорожчим подарунком матері в дорогу синові, як пам'ять про дім, побажання щасливого майбутнього в житті.
Створювалось вишивальне мистецтво руками, розумом, серцем мільйонів людей, відбивало впродовж століть побут, звичаї, традиції українців.
Важливі події в житті народу ніколи не обходилися без рушників. Мабуть у всьому декоративному мистецтві немає іншої такої речі, яка концентрувала б у собі стільки різноманітних символічних значень. У вишивці рушників знайшли відображення орнаменти пов’язані з українською державною символікою.
Вдивіться у ці рушники! Скільки тепла, любові й радості у кожному хрестику, в кожному стібочку! То неоціненні скарби, то диво пречудове, що примушує завмирати серце, тішить душу.