Гірка зоря-полин - Чорнобиль
Спеклася кров’ю у серцях…
Весняний ранок зворохобив
Народ в державі та світах:
Четвертий вибухнув реактор
В квітневу громовицю-ніч!..
Родилось слово «ЛІКВІДАТОР» -
22 квітня – Міжнародний день Матері-Землі. День, щоб привернути увагу до довкілля, спонукати людство до захисту Землі, адже наша діяльність часто шкодить їй. Сьогодні наша планета стає «мовчазною жертвою» людської діяльності та військових конфліктів.
У кожної людини є своє улюблене місце на землі: рідна хата, кущик бузку біля дому або верби біля річки, затишний куточок в лісі чи вершина горн. Моє улюблене місце - скеля Івана Франка, що на наших Медоборах. Тут приховане щось таємниче, привабливе. Адже тут відпочивав сам Великий Каменяр. Тому, мабуть, немає трави запашнішої, як над цією прадавньою горою. Піднімаюсь вверх - з вершини видно моє рідне село Остап'є. Навертаються думки про долю рідного краю, своїх земляків, бо бачу згори те, що внизу не видно. Приглядаюсь до закам'янілих відбитків в скелях, оглядаю місця, де були природні печери, і думаю, що на цій землі тисячоліттями відбувались різні події в житті людей.
Колись тут плескались води Сарматського моря, а потім мої предки облюбували собі місце для проживання під мальовничими скалами, мабуть, розуміючи красу довкілля. Багато років тому село Остап'є було маленьке, зі всіх сторін оточене непрохідними заростями, лісами. Дуби у лісах були такі, що п'ять чоловіків, узявшись заруки, не могли їх обійняти. Ходять легенди, що в тих заростях жили люди, яких ніхто не бачив. У селі їх називали богинями і дуже боялися.
(19.03. 1907р., с. Хлібичин Лісний, Коломийського повіту (нині Івано-Франківська обл.) – 10.10.1988р., с. Хлібичин Лісний Івано-Франківської обл. - парох с. Остап’є, священик підпільної УГКЦ.
Навчався у гімназіях Самбора та Коломиї. Член Пласту (19-й полк ім. Максима Залізняка в Коломиї), у 1922 році виконував обов’язки домівкаря. Закінчив Львівську духовну академію. Одружений (1934) з Євгенією Рачковською, донькою о. Генріха-Йосифа Рачковського. Висвячений 1937р. Душпастирську діяльність розпочав як сотрудник, а згодом як парох у с. Остап’є Скалатського повіту. У жовтні 1945р. викликаний для примусу підписання про перехід на московське православ’я. Відмовився. 18.10.1945р. заарештований СВ УНКДБ в Тернопільській обл. (ст. 54-1а, 54-3 КК УРСР) і доставлений у Чортківську тюрму. Після допитів і тортур (його плечі ошпарювали окропом, а після опіків вишита сорочка прилипла до ран на плечах і її виривали разом із струпами). Засуджений 29.01.1946р. військовим трибуналом військ НКВС у Тернопільській обл. до 10 років виправно-трудових таборів із конфіскацією майна та 5 років позбавлення прав. Термін відбував на Донбасі.