Тернина - (с. Колодіївка)

Ой гей, гей! Скільки то було в краю нашім тернини, а скільки ще й зараз є. Тулиться собі десь на скрутах пагорбів, в ямах і ровах. Наче ховається від людського ока. Неміч, а не кущ.

Але спробуй го зламати! Горде зіллечко, колюче! Ні худоба його не їсть, ні люди не зачіпають. Ото вже як хіба зачорніє ягодами-коралями, а тоді вже не питає ніхто, чи коле, чи не. Лакома ягода, але не до їди. Терпка і квасна. А що вже з неї за наливка, скажу вам! Як добре вистоїть, то тече густо, як мед. А ще сушать баби ягоди в п'єцу (1), чи на сонці, або ж в брат рурі (2). Іно кинь пару в окріп, поцукруй і... Що то за річ, не скажу вам! То но як спробуєш, то мовиш. А ще помагає ягода від всякої немочі. Як всередині болить, чи горячка, чи морозить...

Файна річ тернина!..

А знаєте, кажуть, колись вона була не шпичаста, не колюча. То, певно, і називалася по-іншому. Сміх, але ще дідо мої казали. Був час, коли люди обламали бідні кущі до штомбурів. Світилися наготою, як дівка на Івана Купала в річці. Кожна стріха затикана гіллям з ягодами. Пасуться на них горобці і люди до спуху. Ліньки нарвати того дару. Гой, люди, люди! Так воно також живе! Та то ще не біда, бо рани зростаються. А якби спротивилося і пощезло? А якби вивелося, щоби було?

Та де там був час думати бідакам чорним за то...

Пішов кущ до богів за порадою. Йшов через труднопрохідні та гострі верхи гір високих. Натомив, наколов у далекій дорозі гілля-рученьки, корінь - ноженьки свої. Та дійшов і мовив:

- Бідні ми, кущі, на землі, ой бідні. Зобижають нас люди, як хто хоче. Стоїмо при дорозі, тож хто не йде, то терне і обломить... Терне й на... Обломить
та й викине без користі. Не дасть плодам дозріти.

Чи правда, чи нє, але дано, кажуть, одвіт кущеві. І як вертав, то вслід чув сміх:

- Ану тепер, люде, терни! Терни, на!

Незчувся кущ, як обріс голками гострими, колючками.

Не один руку сколов, коли хотів, як колись, гіллячку зламати. Голки разили до крові. Хоч-не-хоч, а тепер тернина в пошанівку. Восени приходьте, то спробуєте ягід, а то й... шпичаків. Тоді обережно, з любов'ю до куща (бо руки поколеш!). "Терни", а він тобі сторицею — "на".

-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-

1. П'єц — піч.

2. Братрура — невеличка духова шафка з дверцятами побіч печі, духовка.

-----------------------------------

Записав 1974 р. М. КРИЩУК у с. Колодіївка Підволочиського р-ну від   Я. ПРОХ, 88 р.

(«Неопалима купина. Легенди та перекази Землі Тернопільської», Тернопіль: «Джура», 2007.)

Останнє редагування Середа, 12 жовтня 2016 19:57

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається

Випадкова стаття

  • Мороз Петро
    (04.02.1876р., с.Токи Підволочиського р-ну – 18.12.1942р., м.Станіслав (нині Івано-Франківськ) – педагог, історик. Закінчив гімназію у м.Тернопіль (1900р.), Львівський…
    23/06/2011 - 05:черв.
  • Корнацький Василь Михайлович
    (08.01.1950р., с.Торське Заліщинського р-ну) – вчений у галузі медицини, самодіяльний композитор. Доктор медичних наук, професор Заслужений лікар України…
    25/06/2011 - 07:черв.

Контакти

  • homeПідволочиська ЦБС
  • phone(03543) 2-10-38, 2-25-41
  • mailbiblioteka_pidvol@ukr.net
  • map вул. Шевченка, 7, м. Підволочиськ
  •           Тернопільська область, Україна 47800

Пошук