Рус, Лях, Чех - (с. Колодіївка)

Давно-давно, як ще наша земля була вся покрита лісами густими та непрохідними, що кишіли дикими звірами, а річки повноводні вихлюпували рибу просто під ноги,  жив собі князь Добротвор. Землі мав обширні, а люду - мало. Ніхто не відав, де кінець, а де початок того великого князівства. Жили всі в мирі і злагоді, добра вистачало всім. Виростало в того князя три сини. Найстарший Рус, середущий Лях, наймолодший Чех. Ніхто не зміг боротися з тими князевичами. Втрьох вони могли принести з лісу живого ведмедя чи приволочити тура.

Зістарівся князь і кличе синів. Стоять, чекають батьківського слова. Веселі, бо не чують ніякої вини за собою. Тож гніву батьківського не буде, хіба слово мудре. А князь скінчив оглядати синів і мовив:

- Сини мої любі. Зросли ви, як дуби лісові, і силу маєте в собі велику від землі нашої. Видубили вас дощі грозові, а вибілило сонце. Чи ж готові положити живота свого за нарід свій?

Сини, як один:

- Готові!

- Чи ж можете нагодувати люд свій і оборонити, як треба, від нападників?

Сини переглянулись. Не бачили вони на свої очі ще живого ворога, хоч з оповідей дідів чули.

- Готові! – як мур.

- Я радий і ввірю у вас, сини мої. Надходить мій час останній. Смерть вже стоїть за плечима, і чую я щоночі голоси діда вашого і батька свого. Він кличе до себе. То ж заки ще при силі і змозі, хочу обділити вас. Кожен одержить, що хоче. Візьме треть  людей всіх, і поведе на землі нові та збудує своє місто. Щоб не було сварок між вами, по смерті моїй лишіть місто моє і йдіть, хто куди схоче. Любітеся, брати, бо доти вас не зборе ніхто, поки вкупі будете. З цим взяв Цар мітлу, дав синам і сказав:

- А - ну, силачі, ломіть!

Моцувалися сини, аж жили набрякли на карках, а не зломали. Розпустив тоді князь талівку і прутики розсипалися по землі. Від найменшого дотику могутніх рук вони ламались. Без слів зрозуміли сини батька. Схилили коліна перед ним:

- Русе! Ти найстарший, підеш туди, де сонце сходить до ріки великої, названої Дніпром-Славутою. Бо тече вона во славу народу нашого довгі віки.

- Ляше, ти підеш туди, де сонце спочиває, до Вісли - ріки.

- Ти, Чеше, іди аж за гори. Молодий ти єси і ноги маєш моцні та бистрі. До земель братів не лізь. Моя тобі рада: іди до Влтави - ріки благодатної. Там знайдеш все, що треба. Йдіть на землі свої, не оглядайтеся.

З тим і помер князь. А сини довго не чекали. Схоронили прах батька в землі, насипали високу могилу і рушили в три сторони.

Щасливо дійшов Рус з людьми його племені до широкого Славутича. Вибрав місце неприступне, на горі високій, і збудував місто Київ. Землю ж назвали Руською. Найстарша вона, всім дає лад. Не зачепить нікого русин, як його не зачіпають. Не шукає земель чужих, дає лад своїм.

Дійшов Лях зі своїм племенем до ріки широкої і також заклав на її берегах місто Краків. Назвали ту землю Ляською. З самого поселення почали нападати на народ ляський германці. Тому люди мусили дружно боронитися від нападників.

Наймолодший Чех довго блукав землями, і багато згинуло народу його в дорозі. Перейшли гори Карпати і, змучені всі, спинилися коло ріки Влтави. Далі ані руш. Так і поселилися там. Землю назвали Чехією.

Доки жили брати, мир панував на землі. Помагав Рус, найстарший, обом братам в обороні з ворогом. Приходили на поміч Русу, як треба було, молодші брати. Та йшли роки. Минулися князі-брати. Перед смертю знов поділили землю між діти свої. Всім не вгодиш! Почалися сварка, та недовго вона тривала. Кров слов’янська братня озивалася завжди в грудях нащадків, і вже гинули чужаки під їхніми мечами, і втікали світами. Жодна сила не розірвала єдності міцного, вічно живого слов'янського древа народів-братів.

 

---------------------------------

 

Записав 1969 р. М.КРИЩУК у с. Колодіївка Підволочиського р-ну від  В. ЗАХАРКІВА, 1888 р.н.

 

(«Неопалима купина. Легенди та перекази Землі Тернопільської», Тернопіль: «Джура», 2007.)

Останнє редагування Середа, 12 жовтня 2016 19:57

5 коментарі

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається

Випадкова стаття

  • Білик Любомир Степанович
    (09.05.1953р.,с.Заднишівка, нині належить до смт.Підволочиськ) – вчений-лікар, педагог. Кандидат медичних наук (1996р.). Заслужений лікар України (1996р.). Член Української…
    23/06/2011 - 12:черв.
  • Кестен Герман
    (28.01, 1900р., смт. Підволочиськ – 03.05.1996р., м. Рієні поблизу м. Базель, Швейцарія) – німецький письменник, літературознавець. Почесний громадянин…
    12/05/2011 - 07:трав.

Контакти

  • homeПідволочиська ЦБС
  • phone(03543) 2-10-38, 2-25-41
  • mailbiblioteka_pidvol@ukr.net
  • map вул. Шевченка, 7, м. Підволочиськ
  •           Тернопільська область, Україна 47800

Пошук