(03.05.1940р., с.Гущанки Підволочиського р-ну) – диригент, хормейстер, діяч культури. Заслужений працівник культури УРСР (1988р.). Лауреат республіканського конкурсу ім..С.Крушельницької (1988р., м.Тернопіль). Закінчив Тернопільське музичне училище (1964р.). 1964-71рр. - художній керівник Будинку культури у м. Копичинці Густинського р-ну. 1971-2001рр. – керівник народної самодіяльної хорової капели «Боян» у м. Бережани. 1990-98рр. - директор дитячої музичної школи в с. Жуків Бережанського р-ну.
(справжнє ім`я – Олександр-Зенон Степанович; 25.02.1887р., м.Самбір Львівської обл. – 03.11.1937р., урочище Сандармох біля м.Медвєж`єгорськ, Республіка Карелія, Росія) – режисер-новатор, актор, теоретик театру, драматург, публіцист, перекладач. Народний артист УРСР (1925р.). Народився в родині українських акторів С.Яновича і В.Яновичевої. У дитинстві жив у с.Старий Скалат Підволочиського р-ну. Закінчив українську гімназію в м.Тернопіль (1907р.), навчався на філософських факультетах Віденського (1907-08рр., Австрія) та Львівського (1908-10рр.) університетів, у Драматичній академії у Відні (1911р.). 1909-10рр. – актор, згодом – режисер аматорського театру студентів товариства «Український студентський союз» у м.Львів. 1911р. Курбас – режисер Гуцульського театру Гната Хоткевича. 1912-14рр. – актор професійного театру товариства «Руська бесіда» (м.Львів) під керівництвом режисерів Стадника та Чернецького. 1915-16рр. – засновник і режисер театру «Тернопільські театральні вечори» (поставив 10 драматичних вистав і 2 оперети), дебютував у Театрі М.Садовського (Київ). 1917-19рр. – співзасновник і режисер-новатор «Молодого театру», 1920-21рр. – Київського драмтеатру («Кийдрамте») та мистецького об`єднання «Березіль» (1922-33рр., Київ, Харків, від 1935р. – Харківський український драматичний театр ім.Т.Шевченка; від лютого 2003р. – Театр Леся Курбаса «Березіль»). Перший постановник оперних вистав у Київській муз-драмі, режисер фільмів «Вендета», «Макдональд» (1924р.), «Шведський сірник», «Арсенальці» (1925р.) на Одеській кіностудії. Працював педагогом у музично-драматичних інститутах Києва (1922-26рр.) і Харкова (1926-33рр.). Заклав основи теорії і практики режисури, випустив уперше в Україні дипломованих режисерів – Я.Бортника, Г.Ігнатовича, Ф.Лопатинського, Б.Тягна та ін. Залучив у трупу «Березоля» А.Бучму, Й.Гірняка, М.Крушельницького, І.Мар`яненка, Н.Ужвій. Курбасу належить інсценізація поезій Тичини з циклу «Сонячні кларнети». Уперше на українській сцені поставив вистави «У пущі» Лесі Українки, «Цар Едіп» Софокла, «Макбет» В.Шекспіра, «Народний Малахій», «Мина Мазало» і «Маклена Граса» М.Куліша та ін. Творча практика Куліша позначена впливом імпресіонізму й конструктивізму. Ролі: Гонта («Гайдамаки» Т.Шевченка), Михайло Гурман («Украдене щастя» І.Франка), Едіп («Цар Едіп» Софокла), Петров («Дядя Ваня» А.Чехова) та ін. Автор п’єс «Жовтень» (1922р.), «Рур» (1923р.), драми «Джеммі Хіггінс» (1923р., за романом Е.Сінклера), «Пролог» (1927р.,співавтор), книг «Шляхи українського театру» і «Березіль» (1927р.), низки статей із театрознавства. Переклав з німецької мови книгу «Мистецтво вмирає» В.Обюртена (1918р., автор передмови). Для театру переклав з німецької мови драми «Молодість» М.Гальбе, «Войцех» Г.Бюхнера, з польської – драму «Йоля» Ю.Жулавського, з французької – комедію «Останній лист» В.Сарду, з норвезької – вірш «Березіль» В.Б`єрнсона. 26 грудня 1933р. Курбас заарештований, у лютому 1934р. відправлений до Харківського Державного політичного управління; засуджений на 5 років таборів. Будучи в’язнем Соловецького табору, Курбас створив театр і поставив вистави "Весілля Кречинського" О.Сухово-Кобиліна, «Аристократи» М.Погодіна, «Учень диявола» Б.Шоу, «Інтервенція» Л.Славіна (1936-37рр.). 9 жовтня 1937 року засуджений на смертну кару; вирок виконано. Реабілітований 1957р.. Рішенням ЮНЕСКО 1987 року у світі відзначено 100-річчя від дня народження Курбаса, тоді ж у с.Старий Скалат відкрито меморіальну садибу. 2002 року в м.Київ відкрито пам’ятник Курбасу (скульптор М.Рапай), у м.Тернопіль іменем Курбаса названі Палац культури «Березіль» та вулиця.
16.11.1901р.; смт Підволочиськ – 18.10.1976р.; м. Варшава (Польща) - польський актор, режисер, театральний діяч. В 1951-1962рр. – директор театру ім. Адама Міцькевича.
(з дому –Герасимович; 21.02.1899р.,с. Красів Миколаївського р-ну Львівської обл. – 04.05.1989р., с. Терпилівка Підволочиського р-ну) – хоровий диригент-аматор, фольклористка. Дочка В.Герасимовича. Дитинство минуло в с. Терпилівка, де закінчила школу. Навчалася в українській гімназії у м. Рогатин (нині Івано-Франківська обл.) на філософському факультеті (фах – філолог) Карлового університету в м. Прага (Чехія), де виступала у співочих колективах, опановувала диригування. 1926р. заснувала у Терпилівці хор, очолювала його до останніх років життя, за винятком періоду ув’язнення у сталінському концтаборі після війни; у репертуарі колективу були твори М.Вериківського, Ф.Колесси, О.Кошиця, М.Лисенка та ін. композитрів. Збирала і записувала народні пісні, залишила спогоди про С.Крушельницьку, двоюрідного брата – композитора Б.Кудрика, Р.Шукевича. Допомагала І.Гереті та історикові з м. Івано-Франківськ П. Арсеничу в підговці публікацій про свого батька та ін. діячів культури. До 100-річчя від дня народження Когут 21 лютого 1999р. в Тернополі відбувся концерт заслуженої капели України «Трембіта», того ж дня в с. Терпилівка – святкова академія, в якій взяв участь сільський хореографічний колектив, яким керувала Когут; Б.Демків присвятив Когут вірш «Воскресіння пісні» (1990р.).