(справжнє ім`я – Олександр-Зенон Степанович; 25.02.1887р., м.Самбір Львівської обл. – 03.11.1937р., урочище Сандармох біля м.Медвєж`єгорськ, Республіка Карелія, Росія) – режисер-новатор, актор, теоретик театру, драматург, публіцист, перекладач. Народний артист УРСР (1925р.). Народився в родині українських акторів С.Яновича і В.Яновичевої. У дитинстві жив у с.Старий Скалат Підволочиського р-ну. Закінчив українську гімназію в м.Тернопіль (1907р.), навчався на філософських факультетах Віденського (1907-08рр., Австрія) та Львівського (1908-10рр.) університетів, у Драматичній академії у Відні (1911р.). 1909-10рр. – актор, згодом – режисер аматорського театру студентів товариства «Український студентський союз» у м.Львів. 1911р. Курбас – режисер Гуцульського театру Гната Хоткевича. 1912-14рр. – актор професійного театру товариства «Руська бесіда» (м.Львів) під керівництвом режисерів Стадника та Чернецького. 1915-16рр. – засновник і режисер театру «Тернопільські театральні вечори» (поставив 10 драматичних вистав і 2 оперети), дебютував у Театрі М.Садовського (Київ). 1917-19рр. – співзасновник і режисер-новатор «Молодого театру», 1920-21рр. – Київського драмтеатру («Кийдрамте») та мистецького об`єднання «Березіль» (1922-33рр., Київ, Харків, від 1935р. – Харківський український драматичний театр ім.Т.Шевченка; від лютого 2003р. – Театр Леся Курбаса «Березіль»). Перший постановник оперних вистав у Київській муз-драмі, режисер фільмів «Вендета», «Макдональд» (1924р.), «Шведський сірник», «Арсенальці» (1925р.) на Одеській кіностудії. Працював педагогом у музично-драматичних інститутах Києва (1922-26рр.) і Харкова (1926-33рр.). Заклав основи теорії і практики режисури, випустив уперше в Україні дипломованих режисерів – Я.Бортника, Г.Ігнатовича, Ф.Лопатинського, Б.Тягна та ін. Залучив у трупу «Березоля» А.Бучму, Й.Гірняка, М.Крушельницького, І.Мар`яненка, Н.Ужвій. Курбасу належить інсценізація поезій Тичини з циклу «Сонячні кларнети». Уперше на українській сцені поставив вистави «У пущі» Лесі Українки, «Цар Едіп» Софокла, «Макбет» В.Шекспіра, «Народний Малахій», «Мина Мазало» і «Маклена Граса» М.Куліша та ін. Творча практика Куліша позначена впливом імпресіонізму й конструктивізму. Ролі: Гонта («Гайдамаки» Т.Шевченка), Михайло Гурман («Украдене щастя» І.Франка), Едіп («Цар Едіп» Софокла), Петров («Дядя Ваня» А.Чехова) та ін. Автор п’єс «Жовтень» (1922р.), «Рур» (1923р.), драми «Джеммі Хіггінс» (1923р., за романом Е.Сінклера), «Пролог» (1927р.,співавтор), книг «Шляхи українського театру» і «Березіль» (1927р.), низки статей із театрознавства. Переклав з німецької мови книгу «Мистецтво вмирає» В.Обюртена (1918р., автор передмови). Для театру переклав з німецької мови драми «Молодість» М.Гальбе, «Войцех» Г.Бюхнера, з польської – драму «Йоля» Ю.Жулавського, з французької – комедію «Останній лист» В.Сарду, з норвезької – вірш «Березіль» В.Б`єрнсона. 26 грудня 1933р. Курбас заарештований, у лютому 1934р. відправлений до Харківського Державного політичного управління; засуджений на 5 років таборів. Будучи в’язнем Соловецького табору, Курбас створив театр і поставив вистави "Весілля Кречинського" О.Сухово-Кобиліна, «Аристократи» М.Погодіна, «Учень диявола» Б.Шоу, «Інтервенція» Л.Славіна (1936-37рр.). 9 жовтня 1937 року засуджений на смертну кару; вирок виконано. Реабілітований 1957р.. Рішенням ЮНЕСКО 1987 року у світі відзначено 100-річчя від дня народження Курбаса, тоді ж у с.Старий Скалат відкрито меморіальну садибу. 2002 року в м.Київ відкрито пам’ятник Курбасу (скульптор М.Рапай), у м.Тернопіль іменем Курбаса названі Палац культури «Березіль» та вулиця.

 

16.11.1901р.; смт Підволочиськ – 18.10.1976р.; м. Варшава (Польща) -  польський актор, режисер, театральний діяч. В 1951-1962рр. – директор театру ім. Адама Міцькевича.

(з дому –Герасимович; 21.02.1899р.,с. Красів Миколаївського р-ну Львівської обл. – 04.05.1989р., с. Терпилівка Підволочиського р-ну) – хоровий диригент-аматор, фольклористка. Дочка В.Герасимовича. Дитинство минуло  в с. Терпилівка, де закінчила школу. Навчалася  в українській гімназії у м. Рогатин (нині Івано-Франківська обл.) на філософському факультеті (фах – філолог) Карлового університету в м. Прага (Чехія), де виступала у співочих  колективах, опановувала диригування. 1926р. заснувала у Терпилівці хор, очолювала його до останніх років життя, за винятком періоду ув’язнення у сталінському концтаборі після  війни; у репертуарі колективу були твори М.Вериківського, Ф.Колесси, О.Кошиця, М.Лисенка та ін. композитрів. Збирала і записувала народні пісні, залишила спогоди про  С.Крушельницьку, двоюрідного брата – композитора  Б.Кудрика, Р.Шукевича. Допомагала І.Гереті та історикові з м. Івано-Франківськ  П. Арсеничу в підговці публікацій про  свого батька та ін. діячів культури. До 100-річчя від дня народження Когут 21 лютого 1999р. в Тернополі відбувся концерт заслуженої капели України «Трембіта», того ж дня в с. Терпилівка – святкова академія, в якій взяв участь сільський хореографічний колектив, яким керувала Когут; Б.Демків присвятив Когут вірш «Воскресіння пісні» (1990р.).

(02.01.1937р., с.Лозівка Підволочиського р-ну) – диригент. Заслужений артист УРСР (1980р.). Закінчив хорове відділення диригентського факультету (1960р.) та оперно-симфонічне відділення (1973р.) Львівської консерваторії. Працював у заслуженій хоровій капелі «Трембіта»: диригент (1965-76рр.), головний диригент (1978-86рр.). Від 1986р. – викладач на кафедрі диригування Львівської консерваторії (нині музична академія). Від 1990р. – керівник народної чоловічої капели «Прометей» (м.Львів). Упорядник збірки – хрестоматії для чоловічого хору «Співає «Прометей» (1996р.).

(27.10.1948р., с. Богданівна Підволочиського р-ну) – оперний і концертно-камерний співак (баритон). Заслужений артист Білорусі (1980р.). Лауреат всесоюзного конкурсу вокалістів ім. М.Глінки у м.Ленінград (нині Санк-Петербург, РФ; 1981р.); 2-а премія на міжнародному конкурсі вокалістів ім. С.Крушельницької у Львові (1992р.). Закінчив Мінську консерваторію (1967-74рр.). Від 1975р. – соліст Білоруського театру опери і балету в Мінську. Оперні партії: Роберт, Євецький, Онєгін («Іоланта», «Пікова дама», «Євгеній Онєгін» П.Чайковського), Лев Данилович («Князь Новгородський» І.Бондаренка), Валентин («Фауст» Ш.-Ф.Гуно), Ніклаус («Казки Гофмана» Ж.Оффенбаха) й ін. У концертах виконує українські народні пісні, твори М.Лисенка, А.Кос-Анатольського й ін. композиторів.

(з дому Сало; 25.09.1898р., с.Токи Підволочиського р-ну – 03.02.1969р., США) – музикант, громадський діяч. Магістр музики. Від 1914р. – в США. Середню освіту здобула в Нью-Йорку. Виступала в хорах при церкві св. Юра і Товариства української молоді. Закінчила консерваторію у м. Детройт (клас фортепіано й скрипки). Вчителювала у школах, згодом заснувала власну студію музики, яку провадила до кінця життя. Виступала на імпрезах і концертах, акомпонувала солістам, співакам, оркестрам і хорам. Активно працювала для Українського народного дому, Федерації американських українців у Мічигані, Допомоговому комітету та іншим українських організацій.

(16.12.1959р., смт.Підволочиськ) – шоумен, засновник і продюсер Культурного фонду АРТЭС (Росія). Після служби в армії працює у Хмельницькому відділі культури, потім обіймає посаду головного адміністратора пересувного цирку «Райдуга». У жовтні 1987р. переїжджає до Москви (Росія) де працює в «Росконцерті». Працює в ансамблі музичних пародій Володимира Винокура .З 1988р. – театр музичних пародій. У ньому О.Достман до 1993 року – директор. Організовує гастролі театру у Європі, США та Австралії. У 1994 році засновує Культурний фонд АРТЭС, в рамках якого у якості продюсера здійснює ряд великих культурних проектів. Одночасно виступає ініціатором створення Асоціації Високої Моди Росії – стає її президентом. У листопаді 1994 року Фонд та Асоціація проводять свій перший великий захід – Тиждень Високої Моди у Москві. За час існування  Асоціації на Московському подіумі демонстрували свої колекції Пако Рабан, Ніна Річчі, Жан Луї Шеррер, Рокко Барокко. Особливо тісно співпрацює з Валентином Юдашкіним. З 1994 року О.Достман продюсер програми «Аншлаг», що є однією з найпопулярніших на телебаченні Росії та України. У творчому доробку артиста великий прощальний гастрольний тур Йосифа Кобзона, присвячений 35-річчю творчості митця. О.Достман – організатор щорічних сольних концертів зірок російської естради у концертному залі «Росія» (О.Розенбаум, Ф.Кіркоров, І.Ніколаєв, В.Винокур та ін.)

(21.11.1893р., с.Городниця Підволочиського р-ну – 19.03.1939р., наімовір., Далека Північ, нині РФ) – діяч культури. Закінчив гімназію у Тернополі. Навчався на правничому факультеті Львівського університету, звідки 1914р. мобілізувався у австрійську армію. Наприкінці 1918р. – в УГА; на початку 1920р. – в Червоній Армії. Згодом – адміністратор у театральному колективі «Кийдрамте», який очолював Лесь Курбас. Від 1925р. – директор мистецького об`єднання «Березіль» (м.Київ), від липня 1926р. – директор театру «Березіль» (м.Харків), від 1928р. – директор Харківської філармонії, зав. концертним відділом театру «Веселий пролетар». 3 листопада 1933р. заарештований, помер в ув’язненні.

(1884р., смт. Підволочиськ – рік і місце смерті невідомі) – музикант, диригент, композитор. До США прибув 1902р.. Здобувши музичну освіту, заснував у Нью – Йорку власний оркестр, брав з ним участь у театральних виставах, концертах. У США вийшли 83 платівки Гуменюка, в т.ч. «Українське весілля», альбом з творами у його виконанні. Автор багатьох танцювальних та інших мелодій.

(з дому Шандрук; 14.10.1962 р., смт. Підволочиськ) – майстер декоративно-прикладного мистецтва (живопис, колаж, аплікація, ткацтво, витинанка, текстильна писанка та ін.). Народилась в сім’ї педагогів-філологів. У 1967 році сім`я  переїхала у м.Тернопіль. Навчалась у Тернопільській художній школі (1973-1977рр.).  Закінчила Тернопільську ЗОШ №14. У 1977-1981 рр. навчалася у Київському художньо-промисловому технікумі. З 1981 по 1983рр. працювала художником-оформлювачем Бердянського "Курортпромторгу". У 1983-1989 рр. навчалася у Львівському державному інституті декоративно-прикладного мистецтва на відділі "Художній текстиль", після закінчення якого працювала художником по тканинах на Черкаському шовковому комбінаті (1989 - 1990рр.).  У 1992-1997 рр. викладач спецпредметів народних промислів у групах "Художник розпису" та "Різьба по дереву" в Кременецькому ПТУ № 6. Із 1998 до 2003 рр. - викладач образотворчого мистецтва в Кременецькому педколеджі ім. Т. Г. Шевченка, а з 2003 р. - асистент кафедри мистецьких дисциплін Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту ім. Тараса Шевченка. Керівник жіночого мистецького гурту "Палітра" та студентського гурту "Натхнення". Учасниця "Карпатського вернісажу" 2005-2007рр., фестивалю писанкарства у с.Космач та міжнародних україно-польських пленерів 2006-2008рр. Персональні виставки у Кременці,Тернополі, Збаражі, Кракові.

Випадкова стаття

  • Скоць Андрій Іанович
    (03.08.1926р., с.Нове Село, Підволочиського р-ну) – педагог, літературознавець. Кандидат філологічних наук (1985р), професор (2006р.). Член НТШ. Міжнародна літературна…
    23/06/2011 - 05:черв.
  • Нагірний Маркіян Степанович
    (15. 03. 1934р., с.Терпилівка Підволочиського р-ну) – вчений у галузі філології, перекладач, поет. Кандидат філологічних наук (1975р.). Член…
    23/06/2011 - 05:черв.

Контакти

  • homeПідволочиська ЦБС
  • phone(03543) 2-10-38, 2-25-41
  • mailbiblioteka_pidvol@ukr.net
  • map вул. Шевченка, 7, м. Підволочиськ
  •           Тернопільська область, Україна 47800

Пошук