"З руїн реактора виривається стовп зловіщого вогню, пари, уламки перекрить, блискучих труб, палаючих шматків графіту.
Стовп стрімко, як фантастична ракета, піднявся в небо, освітлюючи корпуси атомної, річку з верболозами. Вогняний стовп завмирає на висоті 1,5 км. На вершині його утворилась світла куля, яка начеб засмоктує в себе цей примарний стовбур, усередині якого щось рухається, згортається, випростовується. Але сам він стоїть над нічною землею, як ялинкова іграшка блідо-вишневого кривавого кольору. Ніч безвітряна і стовп стоїть між небом і землею, наче вагається, куди ж йому спустити свій корінь..."
Чому слухаючи поезію сильніше б’ється серце і захоплює подих? Звідки в душі людини народжуються поетичні рядки? Ці та інші питання зібрали любителів поезії на зустріч із непересічною людиною, поетесою з Підволочиська Йосифою Крищук. Ця зустріч відбулася на засіданні літературно-мистецької вітальні «Елегія» при Підволочиській центральній бібліотеці.
