(псевдонім – Микола Гурко; 07.12.1911р., с.Богданівка, нині Підволочиського р-ну - 23.07. 1994р., Білойт, Вісконсин, США) – вчений, письменник, перекладач. Доктор медицини (1940р.), доктор філософії (1968р.), професор.
Народився у с. Богданівка в сім'ї о. Івана та Анни (Шкільник). Початкову освіту отримав у рідному селі, а потім закінчив гімназію в Тернополі та Малу духовну семінарію у Львові. Навчався у Римі (Італія) – на філософському, згодом на медичному факультетах університету. Студії продовжив в університетах у містах Огайо (США), Сальтільйо (Мексика), Сан-Хосе (Коста-Рика), Манагуа (Нікарагуа), навчання закінчив у Мексиканському національному автономному університеті (1968р.). Працював професором в Огайському університеті (1943 - 1950рр.), Білойтському коледжі в штаті Вісконсін, де був головою Східноєвропейського інституту.
Залишив багату літературно-творчу спадщину. Писав українською, англійською та іспанською мовами. Перші спроби друкованого слова М. Палія побачили світ в 1925 році у галицьких часописах, коли в молодіжному журналі «Наш приятель» надрукували його вірш «Україні». Частіше починають появлятися його твори в 30-х роках.
Микола Палій надрукував 65 своїх або перекладених фейлетонів. Як фейлетоніст, він постійно виступає в українському католицькому журналі «Мітла». Був прекрасним публіцистом і перекладачем, багато писав на різні теми (всього 166 творів). Серед численних праць: «Польська література після війни», «Характер польської повоєнної літератури».
У 1971 році газета «Український голос», що виходила у Вінніпезі, писала: «...Як науковець, М. Палій проявив себе в різних наукових працях. Він написав брошуру «Молода Італія» (1937 р.), розвідку «Про село Богданівна» (1932р.). Не обминув і чарівного українського фольклору. Йому належать праці «Великодні звичаї в сучасному селі» (часопис «Мета», 1932р.), «Горільництво в Тернопільському повіті» («Відродження», 1932р.), чудовий літературний твір про італійського поета д’Ануціо, який було поміщено в журналі «Дзвони».
Як талановитий публіцист, пише на різні теми. Ось окремі з його праць: «Фашистівська молодь». «Польська література після війни», «Мексика сьогодні».
Знаючи прекрасно іспанську мову, він багато перекладав, зокрема твір «Життя Лазарка з Термесу» (цікаве оповідання про життя іспанських жебраків).
Він переклав також п’єсу Мануеля Тамайо «Нова драма», оповідання Рікарда Пальма також «Лінивство і розсудок», «Скорпіон ченця Гомера»; Карма Ліра «Золота дівка»; Альберта Гільєна «Мрія ткача» та багато інших творів іспанських письменників.
Побачили світ і оригінальні твори Миколи Палія: “Надійні дні: повісті з життя” (1949 р.), “Поезії” (1970 р.), “Сентиментальна Україна” (1974 р.), “Марі, Марі” (1975 р.).
Він автор повістей «Дудьо і я» (1980р.), «Весноосінь» (1991р).