У жодному календарі день 15 лютого не відділяється, проте він особливий. 25 років тому завершилася нарешті неоголошена війна учасниками якої були: Радянський Союз та Афганістан. Офіційно її війною не називали, а всього лише воєнною кампанією радянських військ в Афганістані. Кампанією, що тривала понад 9 років і вимагала великих жертв, під час якої тисячі наших співвітчизників загинули в боях і померли від ран, контузій, травм і хвороб, пропали безвісти.

Однією з найпомітніших постатей української прози XX століття є визначний український письменник Улас Самчук.

Хоча з юнацьких літ він був відірваний від України, проте став однією з найяскравіших особистостей, людиною, яка зуміла втілити в собі найкращі риси української ментальності.

Ім’я Уласа Самчука (1905–1987) донедавна було добре знане за кордоном і майже не відоме в Україні. Тільки в роки незалежності його твори почали видаватись на Батьківщині. Він одним з перших в українській літературі на повен голос заявив про трагедію рідного народу в роки голодомору 1932-1933 рр., розповів про формування нового покоління української інтелігенції у 20-ті роки, національно-визвольні змагання на Закарпатській Україні та української повстанської армії на Волині, змалював долю мільйонів емігрантів, розкиданих війною по світах.

Днями у Підволочиській центральній районній бібліотеці відбувся районний семінар бібліотечних працівників на тему: «Бібліографія – як засіб освоєння сучасного інформаційного простору». Ключовими питаннями на якому були:

-         Інформаційно-бібліографічна діяльність сільських бібліотек; сучасні пріоритети та акценти;

-         Рекомендаційна бібліографія: цікаво і корисно;

-         Виховання інформаційно-бібліографічної культури юних користувачів.

В рамках проведення районного семінару пройшло засідання літературно-мистецької вітальні «Елегія» приурочене художникам-ювілярам 2015 року «Художники нашого краю».

В рамках районного семінару бібліотекарів Підволочиської ЦБС, який був підготовлений і проведений 13 лютого 2014 року, бібліотекарі сільських книгозбірень мали змогу бути учасниками літературно-музичного вечора «Шевченко і музика», присвяченого 200-літтю Великого Поета.

Є дні, що минають і непомітно зникають без сліду. Нічого не залишають по собі, нічого не знаменують собою. Але є день, що ніколи не минає, що завжди з нами. Бо він увібрав у себе безсмертне дихання душі. Бо він такий великий і незбагненний як життєдайний дощ, як весняний вітер, як щедре сонце. Україна у долі своїй має такий день – 9 березня. День який явив світові Тараса Шевченка – великого сина великого народу.

Талант Шевченка є багатогранний, надзвичайно обдарований поетично, був добрим художником. Без сумніву мав ще й музичний талант. Уявлення про світ пісні розпочалося в поета ще з раннього дитинства – у Моринцях, Кирилівці, де він жив, зростав, виховувався, бачив і чув як відзначали народно-релігійні свята, що не обходилися без пісні. Колядки, веснянки, пісні чумацькі, козацькі, гайдамацькі заклали підвалини любові до української пісні.

Творчість великого Кобзаря стала справжнім джерелом натхнення для композиторів, які створили величезну кількість пісень на слова Тараса Шевченка.