В 1930-х роках здобув славу як адвокат в політичних оборонних судових розправах, обороняючи членів ОУН та УВО (Українську Військову Організацію) в польських судах, зокрема, під час Варшавського процесу 1935-36 років. Був президентом Союзу Українських Адвокатів у Львові та віце-президент організації Львівських Адвокатів.
1944 року еміґрував до Мюнхена, 1949-го до Нью-Йорка. У Нью-Йорку – засновник і перший голова Товариства українських правників. Автор низки публікацій з політики, державотворення, права в періодиці.
Під час 1-ї світової війни – представник Спілки визволення України в Софії (Болгарія). В листопаді 1918р. – заступник голови УНРади ЗУНР. Після відступу українського війська зі Львова залишився у місті. До 1922р. – редактор органу УСДП г. «Вперед» (Львів). 1929-33рр. – голова УСДП. Виступав захисником на багатьох політичних судових процесах над членами ОУН і УВО, зокрема на Варшавському процесі 1935-36рр., де були засуджені С.Бандера, М.Лебідь та ще 10 учасників українського визвольного руху. 1944р. виїхав до Німеччини, згодом – до США. У Нью-Йорку – засновник і перший голова Товариства українських правників. Автор низки публікацій з політики, державотворення, права в періодиці.
Ганкевич Лев
Під час Першої світової війни співпрацював з «Союзом за Визволення України» та був його представником у Болгарії
У 1918 р. став делегатом Української Національної Ради Західноукраїнської Народної Республіки. Після відступу українського війська зі Львова залишився у місті. До 1922р. – редактор органу УСДП г. «Вперед» (Львів).
Ганкевич був головою виконавчого комітету в 1921–1923 та 1930–1934 (або 1929—1933) р. 3 липня 1924 у Львові відбулась конференція Української соціал-демократичної партії, на якій відбувся розкол. Права група на чолі з Ганкевичем запропонувала об'єднатися з ППС проти червоного та білого терору.