Козярі. Минуле і сьогодення

koziari

Під таким заголовком вийшов у світ краєзнавчий нарис Євгенії Коваль - жительки с. Лисиченці, уродженки Козярів. Всіма шанована людина, в минулому - вчителька вищої кваліфікаційної категорії зі званням «Старший учитель», п. Євгенія - автор кількох поетичних збірок» багатьох публіцистичних статей.

Здається, Козярі народилися вдруге з часу презентації: вперше ж вони з'явилися на світ понад півтисячі років тому, адже відоме село з 1504 року у складі Великого Литовського князівства. Цікаво, що в цьому році мешканці його відзначили 370-ліття своєї дерев’яної церкви святого Дмитрія, привезеної волами у 1645 році зі Станіславівщини та спорудженої на найвищому пагорбі.

У кожного з нас є свій берег дитинства — це наша мала батьківщина, яка благословляє на добру долю. Такою малою батьківщиною для Євгенії Григорівни є село на березі Млинського Потоку, могили найрідніших людей і та стежина, дощами мита-перемита, одним одна», що вивела у широкий світ від батьківських Порогів. То ж не дивно, що колиска її дитинства із шумом віковічних ясенів, тихим плесом ставка, щемливим запахом лип і задушевною піснею навіває все нові спогади, пробуджує пам'ять, зворушує душу.

Глибокі знання історичних фактів, багатий життєвий досвід, цікаві матеріали з прискринка пам'яті допомогли п. Євгенії донести до нас відомості про історичне минуле Козярів, тяжку долю односельчан за часів панської Польщі, фашистської та большевицької окупації, боротьби за незалежність України. Викликають інтерес сторінки про розвиток освіти, культурно-просвітнє життя у селі. Зворушують щирістю розповіді про нелегке буття хліборобі в кол госпників, творчу працю інтелігентції. Помітне місце посідають у книжці короткі нариси про яскраві особистості і талановитих вчених, видатних громадських діячів діаспори, меценатів і фундаторів релігійних пам'яток, працівників освіти, медицини, культури — вихідців села. Це широке полотно про різні історичні періоди життя козярівчан, їх захоплення і таланти, традиції і звичаї, щирі обдарування — прояв непідкупної любові Євгенії Коваль до рідних Козярів, людей, серед яких виросла.

Презентація книжки переросла у справжнє свято. У ролі ведучої емоційною була поетеса Оксана Жук. Слова вдячності і запашні осінні квіти дарували автору мешканці села. Окрасою торжества стали пісні у виконанні жіночого ансамблю в складі Лесі Гловінської, Галини Сої, Ольги Федючок, Ольги Бартко. Зворушливо прозвучала прем'єра пісні про рідні Козярі на слова і музику Лесі Гловінської. Щиро аплодували присутні Тарасові Оліху та Володимирі Хемій за виконані пісні про Україну, рідне село, літа, що минають, «і їх ніяк не зупинить». А найменші учасники свята Андрій Ґурин та Максим Семенюк, Діанка й Алінка Клепас, Ангелінка Млинко, Улянка і Соломійка Соя, Яринка Васькевич та Даринка Клочин порадували односельчан майстерним читанням віршів про Україну, рідний край.

Книга Євгенії Коваль — то життєпис села. І хоч усе минуще, та історія Козярів, що виглядає до нас з-під синіх палітурок, житиме вічно.

                                                                               Богдана Копач

Джерело // Гомін волі .- 2015 .- 20 листопада

Останнє редагування Середа, 12 жовтня 2016 19:48

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається

Випадкова стаття

  • Обаль Петро Павлович
    (19.04.1900р., с.Ободівка Підволочиського р-ну – 26.05.1987р., м.Стрий Львівської обл., похований у родинному селі) –живописець, графік. Член Спілки художників…
    29/04/2011 - 09:квіт.
  • Жилюк Михайло Олександрович
    (27.10.1948р., с. Богданівна Підволочиського р-ну) – оперний і концертно-камерний співак (баритон). Заслужений артист Білорусі (1980р.). Лауреат всесоюзного конкурсу…
    11/05/2011 - 12:трав.

Контакти

  • homeПідволочиська ЦБС
  • phone(03543) 2-10-38, 2-25-41
  • mailbiblioteka_pidvol@ukr.net
  • map вул. Шевченка, 7, м. Підволочиськ
  •           Тернопільська область, Україна 47800

Пошук