Трохи згодом родичі поета, які мали успадкувати описане майно, доручили близькому другу Шевченка Михайлові Лазаревському прийняти його під власну відповідальність. В описі було зареєстровано лише 49 малюнків та офортів! Частина спадщини Шевченка залишалася в петербурзькій оселі Михайла Лазаревського, де проживав Шевченко у 1858 році.
Родичі Шевченка погодилися одержати спадщину в грошовому еквіваленті, для чого було організовано кілька аукціонів. Проте українська громада петербурга і російські друзі поета «домовилися зі своїх рук нічого не випускати. Внаслідок чого скупникам, які зібралися, не дісталось нічого», - писав художник Лев Жемчужников, який був знайомий з Шевченком. Гроші ж довелося збирати за підписними листами, що дало змогу розрахуватися з родичами. Це стало початком створення невеличкої, але надзвичайно цінної частини майбутньої музейної колекції. Друзі зібрали кошти (200 рублів) щоб викупити у родичів особисту бібліотеку Кобзаря.
Ішли роки… і спадкоємці зберігачів спадщини Шевченка почали її розпродувати. Першим серед зберачів творів Тараса Шевченка став український поміщик і меценат Григорій Степанович Тарнавський, який перетворив свій маєток в селі Качанівці (Чернігівщина) на відомий культурний осередок. Завдяки подвижництву уже спадкоємця Г. С. Тарнавського – Василя Васильовича Тарнавського(молодшого), було створено Музей української спадщини, в якому знайшли місце 785 експонатів Тараса Шевченка.
Лише 24 квітня 1949 року в Україні було відкрито Державний музей Тараса Шевченка, а в 2001 році він отримав статус національного. Колекція Тарнавського зайняла своє місце у музеї. На сьогоднішній час колекція музею нараховує більше 30 000 експонатів.
У книзі-альбомі «Національний музей Тараса Шевченка» ви дізнаєтесь історію створення музею та переглянете частину колекції творів Тараса Григоровича Шевченка.
Невідоме про Шевченка
10 березня 1861 року о пів на шосту ранку помер Тарас Григорович Шевченко.
Помер у невеличкій майстерні, яка водночас служила йому помешканням, у санкт-петербурзі. У ній і залишалась його спадщина: малюнки і малярське приладдя, рукописи, невеличка бібліотека, особисті речі.
А вже 14 березня 1861 року майно Шевченка було описано й оцінено в 150 рублів 15 коп. сріблом. Найкоштовнішим визнано золотий кишеньковий годинник із золотим ланцюжком та паризький настінний годинник у круглій дубовій рамі (35 рублів). Оригінальні офорти й малюнки було оцінено менше, ніж по 1 рублі, а 17 гравірувальних дошок із червоної міді коштували 1 рубль 70 коп.