Super User

Підволочиський район лежить на Подільському плато, основу якого становить Волино-Подільська височина, що має хвилясту поверхню.
Південно-західна частина - горбисто-пасмова. Переважають прохідні долини, на південний захід - денудаційні останці, карстові форми рельєфу.  Абсолютні висоти 250-400м., максимальна - 417м. Серед корисних копалин найважливіше значення мають неметалеві природні будівельні матеріали (вапняки, цегельна глина, гравій, галька). Через район проходить Товтровий кряж, або, як його називають, гори Медобори – унікальна геолого-ботанічна  пам`ятка природи.

Район розташований у Західноукраїнській лісостеповій фізико-географічній зоні.

Клімат помірно-континентальний. Повітряні маси надходять в основному з Атлантичного океану і материка Євразія. Понад 200 днів триває безморозний період. Пересічна температура січня - -5,6?С, липня - +18,3?С. Опадів 600мм на рік. Висота снігового покрову 8-10см. Опади в теплий сезон випадають у вигляді дощу, граду, а в холодний сезон – снігу, крупи. В районі влітку і навесні переважають північно-західні і західні вітри, а восени і взимку – південно-східні. Сильні вітри дмуть найчастіше взимку і навесні. Клімат району дозволяє вирощувати озимі та ярі зернові культури, цукровий буряк, картоплю, гречку, горох, овочі і кормові культури.

Вода на поверхні суходолу району міститься в ріках, озерах, ставках. Ріки нашого району течуть по рівнинній території й тому мають повільну течію, невисикі береги. Вони найбільш повноводні навесні, коли тане сніг, і влітку, коли випадає багато дощу. Найбільша річка району – Збруч (друга за довжиною притока Дністра на Тернопільщині)  з притоками р.Гнилою та р.Самцем. Споруджено 23 ставки (із загальною площею водного дзеркала 192га).

Річка Збруч починається на хуторі Зелена Криниця нині Лановецького району, за чотири кілометри на північний захід від села Щаснівка Підволочиського району. Вона спочатку тече у широкій заболоченій долині, але вже від Підволочиська долина глибшає і вужчає, а від села Тарноруда стає глибокою і звивистою, зі стрімкими мальовничими схилами. Вода річки відзначається порівняно значною мінералізацією, сіруватого кольору.

З ґрунтів переважають чорноземи типові мало гумусні (79,3 % площі району), чорноземи опідзолені і темно-сірі опідзолені (14,8 %), решта - лучні, болотні та ясно-сірі ґрунти.

3,8 тис.га площі району займають ліси, 11,2га - лісосмуги

У лісах ростуть - дуб, граб, ясен, сосна, ялина, береза, осика, липа. З кущів поширені ліщина, калина, шипшина, глід, терен, горобина, вовчі ягоди.

Більшість території району зайнята степовими ділянками. Вони майже всі розорані, на них вирощують сільськогосподарські культури. Природна степлва рослинність збереглась тільки у долинах рік, на схилах горбів і балок. Представниками цієї рослинності у районі є – тонконіг, стоколос, пирій, костриця, чебрець, бородач. На болотах ростуть рогіз, осока, очерет, півники, мохи і лишайники, а у водоймах – ряска, латаття, водорості, лілія водяна.

Різноманітний і тваринний світ краю. Тут живуть лісові та степові тварини. У лісах водяться дикі кабани, ласки, білки, лисиці, зайці, вовки, косулі, їжаки, гадюки, вужі. На степових ділянках можна зустріти зайців, сірих і степових полівок, тхорів, кротів. У полях чути спів перепелів, жайворонків. На всій території району багато сойок, синиць, ластівок, щиглів, солов`їв, зозуль, зябликів, мухоловок. Поблизу водойм живуть крижні, чаплі, лелеки. Тут же є й жаби, ропухи, тритони, ящірки, а також багато комах – комарі, коники, метелики, сонечка, бабки. У річках і ставках водяться краснопірки, піскарі, карасі, коропи, соми, плітки, лини, окуні, щуки.

Серед свійських тварин переважають: коні, корови, свині, кози, вівці, собаки, коти, кролі, кури, гуси, качки, індики.              

До Червоної книги України занесені такі рослини нашого краю: барвінок малий, сон великий, зозулинець салеповий, білоцвіт весняний, зозулені черевички, конвалія травнева, латаття біле, проліска дволиста, підсніжник білий, анемона біла, любка дволиста. Із рідкісних комах – жук-олень, джміль моховий, метелики махаон і аполлон.

У Підволочиському районі - частина Медоборського заказника, Мединський    заказник,    11   пам'яток    природи    та    заповідне    урочище     Полупанівка.

 

 

Пам`ятка архітектури місцевого значення. Відомий ще як Ожигівський замок.

Замок знаходиться у селі Токи Підволочиського району. З історії свідчить, що с. Токи було присілком до містечка Ожигівці, що тепер належить до Хмельницької області.

Перша згадка про поселення на берегах Збруча, через який проходив Чорний шлях, датується 30 березня 1430 p., коли литовський князь Свидригайло надав Івану Макосієвичу привілей на володіння селами Борщівка, Білка (нині Лановецького району), Ридомиль, Устечко (нині Крем’янецького району) та Ожигівці (Хмельницька область).

zamok toky

zamok toky
Ще одна згадка про населений пункт належить до того часу, коли король Казимір Ягелончик 11 грудня 1442 р. надав право володіння Збаражем та 19 навколишніми селами, в тому числі й Ожигівцями, крем’янецькому старості Денискові з Корибутів. Від Дениска Макосієвича з Корибутів поселення перейшло до його сина Семена — житомирського старости, який замість Крем’янецького староства при королеві Боні отримав Ожигівці. Після Семена власником села став один із князів Збаразьких — Андрій Семенович.

Після смерті Андрія Збаразького Ожигівці перейшли до його дружини Ганни Гербуртівни. Згодом вона подарувала село наймолодшому сину Михайлу.

З 1554 p., після смерті Михайла Андрійовича, Ожигівцями володіла його дружина. Від неї власність на поселення перейшла до Михайлового брата Стефана Збаразького. Після Стефана Збаразького до його племінника Януша Збаразького. Після – до його сина Криштофа-Єжи. Потім поселення перейшло до роду Вишнівецьких, адже онука Степана Збаразького вийшла заміж за Костянтина Вишневецького.

zamok1

zamok1

Замок розташований у південно-західній частині міста Скалат, у заплаві ріки Гнилки. Він входить до 100 чудесних замків, палаців та фортець України. А з 2003 року є філією Національного заповідника «Замки Тернопілля».

Побудовано його у 1630 р. польським мечником Кшиштофом Віхровським у формі неправильного чотирикутника. На той час замок охороняв під‘їзди до міста, а зараз знаходиться в самому центрі населеного пункту. З півночі та південного сходу замок оточував рів глибиною до 2 метрів, заповнений річковою водою. З двох інших боків доступ до фортеці перекривали болота.
Найдовшою була північна сторона форпосту (92 м), південна і західна мали по 72 метри, найкоротша східна стіна була 63 метри завдовжки. На рогах стояли (і поки ще стоять) п'ятикутні в плані вежі. Можна припускати, що й ставок коло замку відігравав певну роль у обороні замку: принаймні, свідчення про нього є в костельних книгах ще від 1728 року.

       Історія Підволочиської землі містить чимало трагічних, кривавих сторінок, тож серед загальних громадських некрополів тут можна побачити козацькі кладовища, меморіали українських січових стрільців, поховання вояків Української Повстанської Армії. Шанують на Тернопільщині безвинні жертви Першої і Другої світових війн.

Випадкова стаття

  • Савки
    артисти оригінального жанру. Степан Станіславович (17.09.1955р., с.Турівка Підволочиського р-ну). Чоловік Г.Савки. Народний артист України (1997р.). Орден «За заслуги»…
    10/05/2011 - 09:трав.
  • Малюца-Пальчинецький Степан Іванович
    (12.02.1915р., с.Пальчинці Підволочиського р-ну – 11.04.1991р., м.Клівден, США) – музикант-бандурист, громадський діяч. Народився 19 лютого (охрещений 25 лютого)1915…
    11/05/2011 - 12:трав. Read more >>

Контакти

  • homeПідволочиська ЦБС
  • phone(03543) 2-10-38, 2-25-41
  • mailbiblioteka_pidvol@ukr.net
  • map вул. Шевченка, 7, м. Підволочиськ
  •           Тернопільська область, Україна 47800

Пошук