Некрополі і пам`ятники Підволочиського району

      Минають віки, згасає давня ненависть й сира земля примирює давніх ворогів. На території району є 56 діючих кладовищ та 16 польських цвинтарів, які здебільшого закриті.
Кладовища радянських воїнів

1. Кладовище радянських воїнів: 20 братських могил і дві індивідуальні. У центрі кладовища пам'ятник — скульптура воїна на повний зріст (м. Скалат, центр).

2. Братська могила партизанів-ковпаківців. Встановлено надмогильну плиту (поховано 3 чол.) (с. Полупанівка, кладовище).

3. Кладовище радянських воїнів: 22 братські могили та 12 індивідуальних, на кожній — пірамідальний обеліск (с. Нове Село, центр).

4. Могила Героя Радянського Союзу В. І. Осипова. Надмогильний пам'ятник — стела з барельєфом Осипова (смт. Під­волочиськ, кладовище).

5. Меморіальний комплекс на честь радянських воїнів, що загинули у Другій світовій війні, — стела, на якій вмонтовано плити із прізвищами жителів району, що загинули під час війни. Зліва на майданчику — поховання радянських воїнів (смт. Підволочиськ, кладовище).

Стан польських кладовищ та поховань на території Підволочиського району. 

     На загальних громадських кладовищах можна побачити могили Українських Січових Стрільців, воїнів УПА та безвинних жертв Першої і Другої світових воєн.

     У Підволочиську збереглися поховання російських солдатів Першої світової війни, а в с.Пальчинці – поховання німецьких солдатів Другої світової війни.

     Збереглися також і єврейські кладовища.

     Так у смт. Підволочиськ закрите єврейське кладовище збереглося на площі 1200 м?. Некрополь обведено металевою огорожею. Є кілька окремих старих надгробних плит. Ще є братська могила євреїв, розстріляних під час німецької окупації. Неподалік міститься сучасне єврейське кладовище, де поховання тривали після 1944 року.

     У м. Скалаті на місці знищеного єврейського кладовища розташовано стадіон. Біля дороги до с. Новосілки в одному куті колишнього кладовища споруджено пам'ятник жертвам фашистського терору — кам'яну брилу в оточенні трьох надмогильних плит з старого єврейського некрополя.

     1943 року фашистські окупанти зігнали євреїв з Підволочиська та навколишніх сіл у видолинок під селом Камянки. На місці колишнього фільварку, для в'язнів було обладнано табір. Спочатку невільників використовували на будівництві автостради Тернопіль-Підволочиськ, а потім безжалісно розстріляли. Сьогодні неподалік від цього скорботного місця встановлено пам'ятний знак (з лівої сторонни дороги при в`їзді з Підволочиська у Камянки.). Пам`ятник на місці масового розстрілу євреїв споруджено на полі між Скалатом і Новосілкою.

     Всього на території Підволочиського району в 1943 році було вбито і поховано близько 3,5 тисячі осіб. 

     Кожен історичний період наклав свій відбиток на територію краю.

     Між с.Медин та с.Воробіївка при дорозі була козацька могила, яку в 1970 році більшовики знесли, а землю вночі вивезли в Підволочиськ на територію сучасного ліцею. В 1995 році греко-католицька громада с. Медин на тому місці поставила пам`ятний хрест.

     При дорозі на межі с. Сухівці і с.Шельпаки стояв камінний хрест, вирізаний з суцільної плити, висотою 1,5 метра, товщиною 20 см. На ньому в нижній частині були викарбувані такі слова: «Si Deus vobiscum, gui contra nos» («Якщо Бог з нами, то хто проти нас»).

    Ніхто з мешканців не може пояснити, коли й хто та з якої нагоди поставив цей хрест. Говорять, що його поставлено близько 1830 р., коли в селі лютувала холера. Інші твердять, що це пам’ятник з часів походу Наполеона 1812 р., проте більшість вважають, що хрест з часів походів Б.Хмельницького. У 1962 році цей пам’ятний хрест знесено більшовиками. В 1991 році громада поставила новий хрест.

    На території нашого району збереглися поховання померлих від холери і чуми в селах Гущанки, Шельпаки, Остапє, Колодіївка, Староміщина. Згідно з тими написами, які залишилися на пам’ятниках, можна зробити висновок, що холера і чума на території району були поширені в середині 19 століття.

      Українські Січові Стрільці стали ще однією сторінкою в історії України.

     Поховання Січового Стрілецтва збереглися у Заднишівці (братська могила УСС, які загинули в бою з поляками), Скалаті (могила-пам`ятник на місці де покоїться прах отамана УГА Алоїза Ляєра, який загинув у Скалаті в боротьбі з польськими окупантами 1919 року), Терпилівці (могила Січового Стрільця), Скориках (могила Січового Стрільця Матвія Геруса з Сокальщини), Колодіївці (могила поручника Січових Стрільців Сергія Стороженка, який загинув в 1918 році), Старому Скалаті (братська могила трьох Січових Стрільців (родом з с.Сороцьке), які загинули від рук польської жандармерії в 1919 році.).

     В 1941-42 рр. в честь героїчної боротьби Січових Стрільців за Незалежність України по всіх селах були насипані символічні могили, які з приходом радянської влади в 1944 році за вказівкою ЦК КПУ були зруйновані. А в перші роки Незалежності України символічні могили відновлені у селах: Токи, Голотки, Качанівка, Коршилівка, Полупанівка, Остапє, Дорофіївка, Зарубинці, Поділля, Медин, Воробіївка, Жеребки, Клебанівка, Нове Село, Староміщина, Старий Скалат, Криве, Новосілка, Мовчанівка, Лисичинці, Шельпаки, Сухівці, Гнилиці, Гнилички, Кущанки, Климківці, Щаснівка, Просівці, Городниця, Іванівка, Чернилівка, Фащівка, Турівка, Мислова, Кошляки, Пальчинці. Козярі, Пеньківці, Супранівка, Росоховатець, Колодіївка, Хоптянка, Галущинці, Текліївка, Магдалівка, смт.Підволочиськ.

     Усією територією краю прокотилася хвиля боротьби з пияцтвом, яку проводили товариства «Просвіта» разом із церквою. Так по селах споруджували «хрести тверезості», біля яких селяни, схильні до горілки, присягали не вживати спиртного. На окремих пам’ятних знаках збереглися написи: «Господи, оружіє на діявола», «На пам'ять святої тверезості». В роки комуно-більшовицького режиму «хрести тверезості» в більшості були знищені. Збереглися лише в тих селах, де селяни встигли перенести їх на цвинтар або біля церкви (сс. Гущанки, Медин, Шельпаки, Гнилички, Колодіївка, Токи, Терпилівка, Кошляки, Просівці, Староміщина, Пеньківці).

     Друга Світова війна – ще одна сторінка в героїчній боротьбі нашого народу. На увіковічення пам`яті про загиблих наших земляків у цій війні в кожному селі споруджено пам’ятники, а в районному центрі – меморіал. (Клебанівка, Городниця, Камянки, Кошляки, Качанівка, Староміщина, Дорофіївка, Турівка, Пальчинці, Воробіївка, Климківці, Богданівка, Магдалівка, Зарубинці, Терпилівка, Жеребки, Оріховець, Старий Скалат, Колодіївка, Скорики, Нове Село, Лозівка, Гущанки, Гнилиці, Лисичинці, Новосілка, Криве, Поділля, Полупанівка, Хмелиськ, Голотки, Хоптянка). У смт.Підволочиськ – пам’ятник Герою Радянського Союзу В.Осипову, м.Скалат – братські могили воїнам, які полягли при звільненні Скалата в 1944 році, с.Нове Село – обеліск в честь воїнів Другої світової, які полягли при звільненні Новосільщини, с.Полупанівка – могила учасників партизанського рейду С.Ковпака.

     Багатовікову боротьбу за Незалежність нашої держави продовжили воїни ОУН-УПА. На їхню честь і вічну славу по селах, полях виросли величаві могили, хрести і пам’ятники. У Підволочиську – пам’ятний знак біля стадіону, де скидали воїнів УПА, які загинули в нерівному бою з енкаведистами та могила (на цвинтарі) воїнам УПА, які героїчно загинули на мисловецьких полях. Недалеко від дороги між Скалатом і Городницею споруджено пам’ятний знак на місці поховання воїнів УПА, які загинули в бою з енкаведистами. У с.Фащівка – пам’ятний знак на піщаному кар’єрі в пам'ять «стіноцькій трагедії», де жорстоко загинули 24 повстанці і одна зв’язкова, с.Богданівка -  пам’ятний знак воїнам УПА, пам’ятний знак на місці криївки на полях між с.Мислова та с.Мовчанівка, с.Козярі – пам’ятний знак на подвірї, де в 1948р. загтнули воїни ОУН-УПА: Олександр Осінчук та Іван Водзіцький, могила воїна УПА у смт.Підволочиськ на старому цвинтарі, с.Лисичинці – могила воїнів УПА Живчика Євгена і Василя Кіпибіди, с.Супранівка – могила невідомого воїна УПА, який загинув біля села. Пам’ятники борцям у селах Росоховатець, Рожиськ, Мовчанівка,Жеребки, Камянки, Оріховець, Коршилівка.

     Меморіал воїнам ОУН-УПА споруджено у с.Нове Село (1992р.) на місці німецьких оборонних бліндажів, куди енкаведисти скидали воїнів УПА, які загинули в бойових сутичках з військами гарнізону по боротьбі з українськими повстанцями. Підготовка до створення меморіалу розпочалася в 1990 році з проведення на цьому місці розкопок. Тоді було виявлено 12 жертв, серед яких була опізнана одна жінка-зв`язкова. Меморіал являє собою 12 стел, на яких окремо по кожному селу колишнього Новосільського району викарбувані прізвища 525 борців за волю України. Завершує меморіал центральна стела із зображенням Матері Божої та капличка.

     Братська могила борцям відкрито у с.Кошляки.  У цьому селі в 1944 році був улаштований червоними «визволителями» польовий військовий трибунал маршала Жукова зі всіма службами. У землі були вириті ями, що служили тюремними камерами. В навколишніх хатах безперервно вночі і вдень проводили допити і катування, що закінчувались вироком про смерть. Стріляли людей вночі у тих же ямах і закопували неподалік села, в урочищі «глиняники».

     Визволення від німецьких окупантів принесло ще одну трагедію – репресії.

    У смт.Підволочиськ встановлено скульптуру Матері Божої в пам'ять краянам, репресованим в роки комуністичного режиму, с.Нове Село – хрест в пам'ять про жертви репресій на Новосільщині 1939-1953рр., пам’ятний хрест на місці катівні, м.Скалат – пам’ятна арка при вїзді на подвіря колишнього КДБ: «Героям замордованим в застінках НКВД 1940-1950рр.». Пам’ятники полеглим від сталінських репресій у селах Старий Скалат, Скорики, Хмелиськ, Новосілка, Мовчанівка.

Література:

-     Андрушків, Богдан. Некрополі Тернопільщини, або Про що розповідають мовчазні могили [Текст] / Б.Андрушків .- Т. : Підручники і посібники, 1998 .- 102 с.