Франко встав і попросив селян йти з ним. Вийшли на дорогу села. Франко йшов у гурті. Всі селяни тримали перед собою склянку з пивом і відміряли кроками дорогу. Під склепом (3) стояли шандарі, що таки мали затримати Франка, якось принизити його, залякати виборців. Вони здивовано дивилися на гурт з пивом і не посміли приступити. Ніж шандарі здумали, що діяти, натовп пройшов, ніби не помітив стражів цісарських. Звернув Франко з селянами у вуличку, а там, на щастя, на однім подвір'ї були коні при возі. Посадили Франка на віз — та й гайда поза городи, через горби в друге село, що й слід пропав. Кажуть, що Франко встиг сказати селянам дещо, коли то йшов з ними, яких законів триматись на виборах...
- Дякую вам за добре пиво, - сказав з усміхом Франко на прощання, - воно врятувало мене від шандарської опіки.
Селяни, щоб насміятись над шандарами, прийшли з пивом під склеп, та й лупили очима на шандарів. То вже того сміху було по всім селі...
- Ой, бігме, мудрий той наш Франко, що не кажіть. А чули-сте, як він пивом шандарів обдурив?
Ще досі в селі часом сміються при нагоді.
- Дивись, щоб не ошукався, як шандар з пивом...
/Записав 1980 р. П. Медведик у с. Заднишівка Підволочиського р-ну від Т. Кричишина, 78 р./
// Неопалима купина : легенди та перекази землі тернопільської . - Тернопіль : Джура, 2007