Підволочиськ – селище міського типу, розташоване на Заході України - на правому березі річки Збруч та його притоки річки Самця.

Підволочиськ – земля, яка зберігає історичні пам’ятки кам’яного віку. У ІV – ІІІ тис. до н.е. тут проживали племена Трипільської культури. У І тис. до н.е. тут проживали скіфи-орачі. З середини І тис. н.е. Надзбруччя – арена слов’янства, але разом з тим це місце численних міграцій германських племен, гунів, а пізніше угрів.

Від давніх часів через Збруч проходив торговельний шлях (Кучманський шлях). В місцевості, де шлях перетинав річку на обох берегах виникло два поселення з однаковою назвою – Волочище. Саме в цьому місці вантажі перетягували волоком через заболочену місцевість й на човнах переправляли через Збруч. Найпоширеніша думка, що, назва Волочище походить від слова «волочити» (переправляти). Інша версія – від слова «волока», що пов`язана з одиницею земельної міри, яка мала 30 моргів (близька 17 га). Також вважають, що давньоукраїнське слово «волочище» означає низинне заболочене місце.

Перша письмова згадка про стан на правому березі ріки (західному, галицькому) датується в акті від 9 липня 1463 року про поділ «Отчини своєї» де написано, що ця частина перейшла Василю Збаразькому. Від половини ХVІІ століття це поселення називали Підволочиська (згодом Підволочиськ).

(Методичні поради бібліотекарям щодо

участі у реалізації Року сім`ї в Україні)

Організація об’єднаних націй проголосила 2014 рік «Міжнародним роком сім’ї». Цей рік ювілейний 20-й – саме стільки років минуло з моменту оголошення першого «Року сім’ї».

rodyna

rodyna
Сім’я – це опора, це той причал, до якого пристаєш, ховаючись від бід та незгод, де знаходиш спокій та затишок, це найбільша цінність для будь-якої людини, тому що саме з неї починається життя. Вона є джерелом любові, доброти, солідарності та поваги. Від рівня культури та благополуччя сім’ї залежить культура та майбутнє нації.

Кожна сім’я – особливий світ, де ціннісні орієнтири батька, матері, старших у сім’ї відчутно позначаються на індивідуальних, читацьких, навчальних, а найбільше – на життєвих устоях дитини. Привернення уваги до проблем сім’ї, пошуки шляхів співробітництва з кожною сім’єю, удосконалення виховних можливостей батьків, залишається одним із надзвичайно важливих завдань сучасних бібліотек.

Сьогодні суспільство глянуло під іншим кутом зору на формування юного покоління. Не випадково ми повертаємося до традицій читання усією сім`єю. Такі питання, як сімейне виховання та сімейне читання розглядаються «великим планом».

Підволочиський район лежить на Подільському плато, основу якого становить Волино-Подільська височина, що має хвилясту поверхню.
Південно-західна частина - горбисто-пасмова. Переважають прохідні долини, на південний захід - денудаційні останці, карстові форми рельєфу.  Абсолютні висоти 250-400м., максимальна - 417м. Серед корисних копалин найважливіше значення мають неметалеві природні будівельні матеріали (вапняки, цегельна глина, гравій, галька). Через район проходить Товтровий кряж, або, як його називають, гори Медобори – унікальна геолого-ботанічна  пам`ятка природи.

Пам`ятка архітектури місцевого значення. Відомий ще як Ожигівський замок.

Замок знаходиться у селі Токи Підволочиського району. З історії свідчить, що с. Токи було присілком до містечка Ожигівці, що тепер належить до Хмельницької області.

Перша згадка про поселення на берегах Збруча, через який проходив Чорний шлях, датується 30 березня 1430 p., коли литовський князь Свидригайло надав Івану Макосієвичу привілей на володіння селами Борщівка, Білка (нині Лановецького району), Ридомиль, Устечко (нині Крем’янецького району) та Ожигівці (Хмельницька область).

zamok toky

zamok toky
Ще одна згадка про населений пункт належить до того часу, коли король Казимір Ягелончик 11 грудня 1442 р. надав право володіння Збаражем та 19 навколишніми селами, в тому числі й Ожигівцями, крем’янецькому старості Денискові з Корибутів. Від Дениска Макосієвича з Корибутів поселення перейшло до його сина Семена — житомирського старости, який замість Крем’янецького староства при королеві Боні отримав Ожигівці. Після Семена власником села став один із князів Збаразьких — Андрій Семенович.

Після смерті Андрія Збаразького Ожигівці перейшли до його дружини Ганни Гербуртівни. Згодом вона подарувала село наймолодшому сину Михайлу.

З 1554 p., після смерті Михайла Андрійовича, Ожигівцями володіла його дружина. Від неї власність на поселення перейшла до Михайлового брата Стефана Збаразького. Після Стефана Збаразького до його племінника Януша Збаразького. Після – до його сина Криштофа-Єжи. Потім поселення перейшло до роду Вишнівецьких, адже онука Степана Збаразького вийшла заміж за Костянтина Вишневецького.

Випадкова стаття

  • Жук Іван Васильович
    (02.01.1937р., с.Лозівка Підволочиського р-ну) – диригент. Заслужений артист УРСР (1980р.). Закінчив хорове відділення диригентського факультету (1960р.) та оперно-симфонічне…
    11/05/2011 - 12:16
  • Сачко Ігор Павлович
    (03.10.1958р., смт Підволочиськ) – актор. Заслужений артист України (1999р.). Голова обласної організації Спілки театральних діячів України (від 1996р.).…
    10/05/2011 - 09:21

Контакти