Замок розташований у південно-західній частині міста Скалат, у заплаві ріки Гнилки. Він входить до 100 чудесних замків, палаців та фортець України. А з 2003 року є філією Національного заповідника «Замки Тернопілля».

Побудовано його у 1630 р. польським мечником Кшиштофом Віхровським у формі неправильного чотирикутника. На той час замок охороняв під‘їзди до міста, а зараз знаходиться в самому центрі населеного пункту. З півночі та південного сходу замок оточував рів глибиною до 2 метрів, заповнений річковою водою. З двох інших боків доступ до фортеці перекривали болота.
Найдовшою була північна сторона форпосту (92 м), південна і західна мали по 72 метри, найкоротша східна стіна була 63 метри завдовжки. На рогах стояли (і поки ще стоять) п'ятикутні в плані вежі. Можна припускати, що й ставок коло замку відігравав певну роль у обороні замку: принаймні, свідчення про нього є в костельних книгах ще від 1728 року.

       Історія Підволочиської землі містить чимало трагічних, кривавих сторінок, тож серед загальних громадських некрополів тут можна побачити козацькі кладовища, меморіали українських січових стрільців, поховання вояків Української Повстанської Армії. Шанують на Тернопільщині безвинні жертви Першої і Другої світових війн.

(07.08.1956р., с.Жеребки Підволочиського р-ну – 01.02.2006р., м. Тернопіль) – господарник. Грамота Тернопільської міськради «За заслуги»3-го ступеня. Лауреат Всеукраїнської програми «Лідери регіонів» (2002р.).

(22.01.1949р., с.Городниця Підволочиського р-ну) – господарник, меценат. Закінчив Бучацьку річну школу майстрів сільського будівництва (1967р.), Борщівський технікум механізації та електрифікації сільського господарства (1983р., нині агротехнічний коледж), Львівський технікум сільського будівництва (1987р.). Працював робітником Скалатського хлібоприймального пункту (1964-1965рр.), різноробочим (1965р.), теслею (1970-197рр.) в Скалатській міжколгоспній будівничій організації; у Підволочиському міжколгоспшляхбуді, де пройшов шлях від виконроба до начальника цього підприємства (1971-1993рр.). 1993–1994рр. директор малого підприємства «Дніпро», 1994–1998рр. – заступник директора Скалатського кар’єру. Від 1998р. – директор товариства «Бона», 2002р. – за сумісництвом виконавчий директор СГ ТОВ «ТЕРРА», 2003р. – виконавчий директор, директор ТОВ «Кар’єр Городниця». Фінансово допомагав у видавництві книги «Городниця – село в Медоборах» (2007, відповідальний за випуск), ТЕС, серії «Корінь і крона»  та ін.